Механізми експансії

114
0

Арсенал способів посилення впливу на окуповані території Донбасу, що є у розпорядженні РФ досить великий. Перш ніж їх розглядати варто відзначити те, що попри гіпотетичне повернення територій продовжує відбуватись процес інтеграції окупованих районів Донбасу із РФ у більшості сфер життєдіяльності.

Усе різноманіття заходів, що здійснюються Росією в “республіках” є складовими декількох інституціональних механізмів, серед яких основними на наше переконання є такі: 1) Інтеграційний комітет “Росія-Донбас”; 2) Гуманітарна програма по возз’єднанню народу Донбасу; 3) Діяльність Російського Центру ДНР.

Реалізація означених механізмів переслідує такі завдання: по-перше, інтеграцію окупованих територій у соціальну, культурну, економічну, правову та регіональну систему РФ; по-друге, формування “донбасської” ідентичності, як складової російської ідентичності; по-третє: контроль над громадянським суспільством на територіях ЛДНР; по-четверте, кооперацію ЛДНР із іншими окупованими Росією територіями, особливо Кримом.

Варто також відзначити, що ці аспекти діяльності РФ на Донбасі мало висвітлені в українських ЗМІ, які фіксують як правило окремі заходи, що відбуваються в рамках реалізації цих трьох механізмів. Таким чином, із суспільного і політичного дискурсу в Україні витісняється цілісна логіка російської політики в ОРДЛО.

Розглянемо ці механізми більш детально.

Інтеграційний комітет “Росія-Донбас”

Мабуть, найбільш впливовою організацією, чиїм завданням є комплексна інтеграція ОРДЛО з РФ є “інтеграційний комітет «Росія – Донбас» – постійно діюча структура, діяльність якої буде спрямована на посилення процесів гуманітарної, соціальної, культурної інтеграції Донбасу і Російської Федерації.

Комітет створений в березні 2017 року в Ялті. Куратором “комітету” є депутат Держдуми Андрій Козенко.

Зокрема, “комітет” в особі Козенко бере участь у інтеграції документної системи окупованого Донбасу до РФ. Зокрема, Козенко анонсував подальшу роботу “комітету” у цьому напрямі: “Общаясь с людьми [в окупованому Донбасі], мы обсудили и дальнейшие перспективы – постепенное переоформление документов, как это происходило в Крыму. Паспорта, СНИЛС, правоустанавливающие документы, водительские права. Это огромный шаг на пути к полной и окончательной интеграции ЛНР, ДНР и Российской Федерации. Это, пожалуй, самый главный и самый ценный подарок для жителей республик к пятилетию [утворення ДНР]. Интеграционный комитет «Россия – Донбасс» обязательно продолжит работу по сближению наших регионов” [1].

Ше одним напрямом діяльності “комітету” є подолання ізоляції освітньої та наукової системи окупованого Донбасу, через налагодження із відповідними структурами в РФ [Экономика Донецкой Народной Республики: состояние, проблемы, пути решения: научный доклад / коллектив авторов ГУ «Институт экономических исследований»; под науч. ред. А. В. Половяна, Р.Н. Лепы; ГУ «Институт экономических исследований».  Донецк, 2018.  Ч.I. – 124 с., с.108]. Завдяки діяльності комітету відбувається, зокрема, видача російських дипломів про освіту випускникам в ЛДНР.

Особливістю роботи комітету є широка участь у його роботі суб’єктів РФ та Криму. Тобто комітет налагоджує зв’язки ЛДНР у першу чергу із різними регіонами Росії та громадськими організаціями з РФ. В результаті діяльності комітету окремі райони окупованого Донбасу підписали низку “побратимських” угод із регіонами РФ, а також деякими районами Криму (наприклад, Бахчисарайським). Цей напрям діяльності комітету дозволяє посилювати в населення окупованого Донбасу почуття належності до системи регіонів РФ. Це відповідає досить потужному запиту на “визначеність статусу” ЛДНР .

Одним із важливих напрямів роботи комітету є спрощення територіальної мобільності між ЛДНР та РФ. Крім цього, “комітет” працює і в напряму “міграційної” мобільності.

Згідно з інформацією “Ради міністрів ДНР” тільки у 2017 р. в рамках роботи комітету було “проведено понад 900 спільних заходів, в яких взяли участь понад 5 000 осіб”.

Формальним привододом для створення “комітету”, за висловом колишнього голови фракції в “Народній Раді ДНР” О. Костенко, стала політика України стосовно Донбасу (війна, економічна блокада). За його ж словами “конечной целью комитета єсть воссоединение Донбасса с Россией” .

Гуманітарна програма по возз’єднанню народу Донбасу.

Ще одним механізмом експансії, що реалізується в Донбасі є “Гуманітарна програма”. Її особливістю є те, що вона виходить за територіальні межі ОРДЛО та розповсюджуються на території Донбасу підконтрольні українському уряду. куратором програми з 2018 р. стала в. о. “Міністра зовнішньої політики ДНР” та учасниця переговорів у Мінську Н. Ніконорова.

Мета програми визначається наступним чином: Метою програми є допомога мирному населенню, яке проживає в районах Донбасу, які тимчасово перебувають під контролем України, шляхом розвитку та зміцнення культурних, гуманітарних та професійних зв’язків, а також надання соціальних та адміністративних послуг” .

Серед напрямів реалізації програми найбільш затребуваним є медичний напрям, що включає в себе: імплантацію пристроїв корекції порушення ритму серця (кардіостимулятори); хіміотерапію при онкологічних захворюваннях у дітей; хіміотерапію при онкологічних захворюваннях у дорослих; хіміотерапію при онкогематологічних захворюваннях у дітей; хіміотерапію при онкогематологічних захворюваннях у дорослих; ендопротезування кульшових суглобів; допомогу породіллям і оперативна гінекологія; оперативне лікування дегенеративних захворювань і травм хребта; імплантація інтраокулярних лінз; багатопрофільну лікарню для дорослих для отримання високоспеціалізованої амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги; багатопрофільну лікарню для дітей для отримання високоспеціалізованої амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги; вакцинацію Министерство здравоохранения ДНР.

З огляду на загальний соціально-економічний стан “республік” реалізація подібних програм з необхідністю виконує пропагандистську функцію, з метою формування лояльності жителів вільних територій до сепаратистської влади. Крім цього, реалізація “програми” є джерелом інформації, яку легко використати із пропагандистською метою, хоча свідчення цього досить обмежені в умовах загального інформаційного дефіциту в українських ЗМІ. Але в контексті української контрпропаганди все ж наявні сюжети про використання учасників програми в якості інформаційного приводу в ЛДНР та російських ЗМІ [Гуманитарная программа по пробиванию дна на Донбассе]

Можемо також припустити, що реалізація програми, крім розширення впливу “республік” та пропагандистських інформаційних приводів має також на меті стримування демографічної кризи, залучаючи, наприклад, абітурієнтів із вільних територій.

В культурному напрямі “програма” є засобом поширення російської культури та формування окремої “донбаської” ідентичності. Прикладами подібних заходів є, зокрема конкурс “Мой Пушкин” (заявки на участь в якому подавали (згідно з інформацією Министерство культуры ДНР. із вільних теритрій Донбасу: Краматорська, Маріуполя та ін.) та конкурс “Донбасс – это мы”  Конструювання колективної пам’яті в рамках програми відбувається за допомогою поширення “російсько-донбаської” версії подій в регіоні, героїзації учасників НЗФ, демонізації української політичної еліти та ЗСУ, а також пропагування ідеологем “русского мира” та сакралізації російської і радянської історії.

Російський центр ДНР (Русский центр Донецкой Народной Республики)

Русский Центр заснований з метою посилення процесів інтеграції окупованих територій Донбасу з Російською Федерацією в гуманітарних, соціальних і культурних аспектах, створення міцних і стійких взаємин між громадськими організаціями “Донецької Народної Республіки” і суб’єктами Російської Федерації .

Діяльність центру відбувається в рамках “інтеграційної програми” яка охоплює ключові сфери життєдіяльності: соціальну сферу, культуру, охорону здоров’я, профспілки, освіту та спорт. Центр налагоджує зв’язки із різними інституціями, залучаючи до спільної роботи з ними представників із регіонів РФ. Прикладом може слугувати партнерство між “центром” та Донецьким університетом . “Центр” активно сприяє інтеграції правової системи ЛДНР в російську, про що заявлено і в описі мети Центру: “Русский Центр в рамках интеграционной программы Донбасса с Россией берет на себя заключение соглашений, обмен опытом, изучение и взятие на вооружение нормативно-правовых баз социально значимых сфер жизни, создание и упрочение тесных взаимосвязей между общественными и профессиональными сообществами” . Прикладом впровадження цілей програми є проект “Правомобіль”, що полягає у наданні безкоштовних юридичних консультацій населенню в ЛДНР. До проекту залучаються організації із регіонів РФ.

Звичайно, пріоритетним напрямом діяльності Центру є просування російської культури на окупованих територіях. Організація заходів до Дня Росії, відзначення днів пам’яті діячів російської культури (наприклад, філософа-косміста Н. Фьодорова), просвітницька діяльність в сфері використання російської мови – це не повний перелік того, як саме реалізується “культурна інтеграція”.

Крім цього, Центр активно працює в напрямку залучення місьцевої інтелігенції та студентства до діяльності таких міжнародних структур (що як правило є російською альтернативою західній гегемонії) як БРІКС та ШОС (Шанхайська організація співробітництва).

Головою Центру є Д. Пушилін, що може свідчити про важливість діяльності даної інституції в ЛДНР. Тому в діяльність Центру активно залучаються значимі для “республік” організації, наприклад, “общественное движение “Донецкая Республика”. Але така близькість Центру до управлінських органів ДНР є показовою у тому контексті, що для багатьох громадських організацій в ЛДНР статус “громадська” є виключно формальним. Тому “РУССКИЙ ЦЕНТР работает в тесной связке с профильными министерствами Республики по каждому направлению деятельности” [https://vk.com/russian_center]. Це означає, що усі ключові сфери життєдіяльності на окупованих територіях координуються та контролюються РФ через посередництво “державних органів” ЛДНР та залежними від них “громадськими” організаціями. Природно, що така симуляція громадянського суспільства є великою перешкодою для його реального становлення, а отже і можливостей зародження політичної альтернативи на окупованих територіях.

Висновки. Таким чином, через діяльність означених організацій та реалізацію відповідних програм, Росія з одного боку посилює інституціональну залежність окупованого Донбасу, а з іншого намагається поширювати культурний та соціальний вплив “республік” на вільні території регіону.

Спільним для усіх означених механізмів є певне дублювання мети та цілей їх реалізації. Це може свідчити про те, що РФ намагається використовувати в Донбасі якомога більше інструментів впливу на ключові сфери життя та розвинути мережу сателітних організацій-провідників соціальної, культурної та економічної політики РФ в Донбасі. Тому це є свідченням намагання встановити тотальний та безальтернативний контроль над усіма сферами життєдіяльності населення.

[1] запис в ФБ від 22.05.19