Апокаліпсис для України чи поштовх до виживання – вибір за нами!

11 вересня 2020 року оприлюднено Доповідь Спецдоповідача ООН з питань бідності та прав людини (Special Rapporteur on extreme poverty and human rights) Олів’є де Шуттера (Olivier De Schutter), підготовлену у відповідності до Резолюції 43/13 Ради ООН з прав людини.

Цитуючи доповідача  та резюмуючи в цілому зміст доповіді  епіграфом  до цієї доповіді  я би обрала наступні слова:

 «Озираючись назад, краще бачиться майбутнє».

Пандемія COVID-19 призвела до того, що світова економіка опинилася в умовах найглибшої економічної ремісії з часів Великої депресії 1929 року.

ОРІЄНТИРИ

Найактуальнішим питанням міжнародного порядку денного є соціально-економічний захист в умовах пандемії та головне – це виклики, які стоять перед економіками світу у найближчому майбутньому – після  світової  кризи, викликаної  пандемією COVID-19, тобто в умовах «постпандемії» у контексті захисту, забезпечення  та дотримання прав кожної людини.

РЕЗЮМЕ

Як зазначається доповідачем, світ виявився  погано підготовленим до пандемії та її соціально-економічних наслідків з часів світової фінансової кризи 2008-2011 рр.

Такого не повинно було статися.

Міжнародна спільнота має довести, що з помилок світової фінансової кризи 2008-2011 років було зроблено належні висновки.

Акценти в доповіді зроблені на питаннях справедливого фінансування, побудові   систем соціального захисту і підтримки, які здатні реагувати на кризові ситуації та виклики, створення не тільки кризових заходів реагування, а   запровадження  стабільних систем соціально-економічного захисту  (на базі національних законодавств), які гарантували б та забезпечували доступ до належних механізмів допомоги  для будь-якої особи, яка звертається за такою підтримкою.

Мобілізація національних ресурсів та міжнародної допомоги мають бути спрямовані для досягнення  цих цілей.

Політика країн має базуватися не на «тиранії нагального» (від англійського усталеного виразу «tyranny of the urgent», що означає дрібні справи та питання, які потребують нагального вирішення), а на збалансованій бюджетній політиці для реагування на структурні зміни, побудові ефективних систем соціального захисту з дотриманням правових стандартів забезпечення та захисту прав людини.

За даними Міжнародної організації праці, з вересня 2020 року 208 держав вжили на національному рівні понад 1 400 різноманітних заходів, які стосуються, насамперед, надання невідкладної допомоги (в тому числі фінансової) окремим категоріям громадян та їх сім’ям. Це попри той факт, що світова економіка знаходиться у найгіршому стані з часу глобальної фінансової кризи 2008 року.

Для подолання бідності необхідна насамперед політична воля.

В доповіді, зокрема, містяться рекомендації країнам уникати можливих скорочень допомоги, підтримки. Також слід зменшити податкове навантаження на сім’ї з низьким та середнім рівнем доходу.

Особливої уваги потребують категорії найбільш вразливих категорій населення, діти, особи похилого та пенсійного віку, люди з обмеженими можливостями.

Більшість програм та заходів соціально-економічної допомоги (підтримки), розроблених країнами на подолання пандемії, були попередньо розраховані на 3-9 місяців. Тобто термін дії деяких програм вже завершився, інших добігає кінця.

Однак, час показав, що криза виявилася значно глибшою і тривалішою, аніж попередньо очікувалося.

Досвід багатьох країн показує, що у більшості випадків розмір одноразової фінансової допомоги держави є недостатнім.

У світі понад 1,6 млрд осіб працюють (зайняті) неофіційно. Ще 400 млн осіб  є тимчасово зайнятими, непостійно працюючими, а також такими, що працюють за короткостроковими договорами. Іншими словами це означає,  що 2  млрд осіб зайняті у неформальній економіціinformal economy”).

Таким сім’ям, члени яких працювали без офіційного працевлаштування, не декларували доходів, в умовах кризи опинилися зовсім без роботи та доходів (на межі виживання), а також позбавлені підтримки з боку держави.

Негативний вплив пандемії на ці категорії осіб значно вищий, аніж на офіційно зайнятих осіб. По суті, категорія осіб без офіційного працевлаштування повністю вилучена з усіх державних програм підтримки та фінансової допомоги населенню і бізнесу.

Саме з цих причин, вже понад 20 країн включили ці категорії осіб до національних програм фінансової  допомоги.

Окрема увага доповідачем приділена захисту прав мігрантів та осіб без громадянства, захисту та забезпеченню прав корінних народів, врахуванню гендерних аспектів, питанням доступу до інформації та інтернету для отримання доступу до державної допомоги.

За даними Світового банку та Міжнародної організації праці, кількість заходів соціальної підтримки на 10 липня цього року складала 1 055, а станом на 1 вересня 2020 року – 1 407. Однак, самі по собі ці цифри мало що говорять, якщо допомога не доходить до кожної людини, яка її потребує, опинившись у бідності, без постійної роботи.

У багатьох країнах державна допомога населенню надто забюрократизована, зазначається у доповіді Олів’є де Шуттера.

ВИСНОВКИ

Доповідь Спецдоповідача ООН з питань бідності та прав людини Олів’є де Шуттера містить низку важливих висновків і рекомендацій, які, у разі їх правильної практичної імплементації, допоможуть пом’якшити негативні економічні наслідки пандемії коронавірусу, а також уникнути зайвих перешкод на шляху адресної фінансової та іншої підтримки різним категоріям населення, які найбільше її потребують.

Сподіваюся, що дана доповідь буде опрацьована Міністерством закордонних справ України з усією відповідальністю та з урахуванням її особливої важливості для держави у контексті розробки заходів із подолання негативних наслідків пандемії COVID-19.

Висновки та рекомендації доповіді Спецдоповідача ООН пана Олів’є де Шуттера в жодному разі не повинна спіткати доля переважної більшості подібних документів ООН та  документів інших міжнародних організацій, які традиційно «лягають під сукно» десь у МЗС чи в інших міністерствах і відомствах, так і не дочекавшись належної оцінки та практичного застосування на національному рівні.

Під опрацюванням Доповіді я маю не увазі насамперед належне вивчення цього документу профільними міністерствами та відомствами (зокрема, Міністерством фінансів, Міністерством економіки, Міністерством соціальної політики тощо). Як наслідок, Президенту та Уряду мають бути  надані узгоджені пропозиції та рекомендації міністерств (з урахуванням антикризового досвіду та практики застосування антикризових заходів  іншими країнами, рекомендацій ООН та інших міжнародних інституцій) щодо невідкладних заходів корегування фінансово-економічної політики держави в умовах подолання кризових наслідків під час, а також після завершення пандемії COVID-19.

На мою думку, доповідь містить цікаві аспекти й рекомендації, на які Україні варто звернути особливу увагу саме у контексті поступового відходу від традиційно хаотичного та руйнівного курсу державних запозичень, що лягає все більшим тягарем на державний бюджет України та несе непрогнозовані ризики та глибоко негативні соціально-економічні наслідки для держави у цілому на десятиліття вперед.

У цьому контексті, особливої уваги з боку України (для належного врахування, опрацювання та подальшого втілення) потребують, зокрема, два аспекти Доповіді:

  • Створення системи справедливого фінансування системи соціального захисту;
  • Створення стабільної системи оподаткування.

Доцільно також приділити належну увагу рекомендаціям, що містяться у Доповіді, стосовно заходів на короткостроковий період, а саме : зниження ставки непрямих податків, ПДВ на окремі групи товарів, в тому числі продовольчі товари, товари гігієни, медикаменти та споживчі товари.

Відновлення докризової економіки можливе шляхом застосування системи прогресивної шкали оподаткування.

На моє глибоке переконання, доцільно застосувати практику призупинення виплат Україною за борговими зобов’язаннями (та/або розглянути можливість реструктуризації боргів) в умовах світової економічної кризи внаслідок пандемії COVID-19.

МВФ передбачив виділення 1 трильйона доларів США на кредити для 100 із 189 країн-членів, половину з яких становлять країни з низьким рівнем доходів.

Світовим банком  передбачена допомога 100 країнам – шляхом надання грантів, кредитів, інвестицій, призупинення виплат боргів для 74 країн з метою надання державам можливості спрямувати кошти на боротьбу з пандемією. З невідомих причин, Україна до цього списку не увійшла.

Тож вибір за нами – або постпандемічний соціально-економічний колапс, або ж раціональний поштовх до виживання …

Головне, є альтернатива. Принаймні, поки.

Важко йти у майбутнє, озираючись на минуле. Однак, коли не буде майбутнього – про минуле й згадувати не варто…

Наталія Іскова