На фото: Білоруські козаки на параді до Дня Перемоги в Мінську (Джерело: DW.com)

На думку деяких експертів, є досить висока ймовірність «другого Криму» в Мінську через певну схожість триваючих післявиборчих демонстрацій в Білорусі з протестами Євромайдану в Києві в 2013–2014 роках. Анексія української території президентом В. Путіним 6,5 років тому тимчасово підвищила його рейтинг в Росії та, можливо, затримала процес інтеграції України в євроатлантичну безпекову спільноту. Тепер, очевидно, в умовах тривалих антикремлівських протестів на Далекому Сході Росії і загального невдоволення населення курсом розвитку країни, В. Путін може захотіти повторити подібні дії в Білорусі, що могло б зашкодити виходу Мінська на західну орбіту. Між двома східнослов’янськими сусідами Росії існує безліч істотних відмінностей, через які будь-який сценарій розвитку «білоруського Криму» малоймовірний. Крім того, є один маловідомий факт, загальний для України і Білорусі, — це діяльність козацьких формувань в обох країнах, в зв’язку з чим не варто повністю відкидати гіпотетичну загрозу анексії [Білорусі].

Варто пам’ятати, що козаки відіграли важливу роль в анексії Криму і навіть сьогодні залишаються для України дестабілізаційною силою. Присутність в Криму нібито «місцевих» козачих військ стало достатньою підставою для того, щоб Москва потайки перекинула козачі формування з сусіднього Краснодара для надання цивільної і військової допомоги російським військовим. Пізніше отаман Кубанського козачого війська Микола Долуда розповів, як саме діяла його група «на передньому краї», підкресливши, що В. Путін високо оцінив їх роботу.

Історично козацтво бере свій початок з південних земель Російської імперії, але імперська експансія, модернізація та індустріалізація розсіяли їх по всій території колишнього Радянського Союзу та за його межі. У результаті козачі організації тепер існують на Далекому Сході Росії, в Середньому Поволжі, на Північному Кавказі, в Україні, Сербії і навіть серед американської діаспори. Примітно, що такі організації також існують в культурно і географічно близькій Білорусі, тому виникає питання, чи можуть вони в цій країні вплинути на ситуацію так, як це відбувалося в деяких регіонах України навесні 2014 року.

Схоже, відмінність між козаками і козацтвом в Росії має прояви і в Білорусі. Умовно козаків можна назвати представниками етнічного або «автентичного» руху, тоді як козацтво — це така собі стилізована версія козаків. Час від часу в Росії козацькі рухи агітували за більшу автономію від Москви, а козачі підрозділи призивали на службу Кремлю. В Україні козаки є джерелом мотивації для тих, хто перебуває на передовій на Донбасі, і великим джерелом національної гордості. Фактично козаки у Білорусі не мають організованої структури, тому знайти інформацію про них складно. Проте, щонайменше один білоруський козачий сайт Kazaki.by позиціонує себе як «соціальний інформаційний портал, що висвітлює діяльність козаків в Республіці Білорусь та білоруського козацтва, незалежно від їх приналежності до родового війська і різних громадських організацій». На порталі розміщено заяву лідерів місцевих козаків: «Сьогодні весь цивілізаційний світ дивується, із обуренням і ненавистю до дій білоруського тирана і одночасно із співчуттям до простих білоруських громадян, проти яких цей ще вчора «Батька» [так донедавна часто називали президента Олександра Лукашенка] застосовує настільки жахливе насилля, що вже сам факт його масованого застосування позбавляє О. Г. Лукашенко будь-якого морального права надалі бути очільником цієї країни». Таким чином, ця організація знаходиться на стороні протестуючих і підтримує загальне моральне обурення.

Схоже, поки що козачі організації (які, з одного боку пов’язані з білоруською владою, а з іншого, побічно, — з Росією) утримуються від коментарів щодо політичної драми в Мінську. Організація «Білоруське козацтво» підтримує тісні зв’язки з підлеглим Москві екзархатом Білоруської православної церкви. Дійсно, як і Російська, Білоруська православна церква має цілий відділ, що займається «взаємозв’язками з козаками». Організація також закликає дозволити козакам службу в армії у власному форменому одязі, підкреслюючи важливість захисту білоруської держави і її території. Після початку війни на сході України в 2014 році «Білоруське козацтво» почало проводити зустрічі під назвою «Велике коло» з козаками з усієї Білорусі. Також варто відзначити, що в 2015 році верховний отаман [«Всебілоруського об’єднаного козацтва»] Микола Єркович відмовився підтримати кандидата в президенти Білорусії отамана [«Білоруського козацтва»] Миколу Улаховича і закликав членів «Білоруського козацтва» голосувати за чинного президента Олександра Лукашенко. Вірогідно, що хтось або якась група чинили тиск на верховного отамана, аби той не підтримував кандидата від опозиції. З 1999 року М. Улахович був лідером проурядової «Білоруської патріотичної партії» і після невдалої спроби президентської кампанії 2015 року вже наступного року став депутатом і членом екологічної комісії білоруського парламенту. Оскільки політичні події в країні продовжують стрімко розвиватися, відомого представника білоруського козацтва М. Улаховича не варто випускати з поля зору.

Розслідування німецької інформаційної агенції Deutsche Welle після анексії Криму показало аналогічний поділ між окремими суб’єктами, що імітують історичні традиції козаків і більш явними формуваннями козацтва, що агітують за створення військових частин з метою отримання державної підтримки. Тоді аналітики [Deutsche Welle] припустили, що білоруське козацтво могло б стати «п’ятою колоною» у разі нестабільності в Білорусі. І хоча білоруські козаки відкрито не демонструють свою приналежність до російських козачих організацій, М. Улахович, зокрема, в інтерв’ю заявив, що «руській мір до нас кликати не треба, він вже в душах віруючих білорусів». Головним постулатом організацій білоруського козацтва є віра в концепцію триєдиного російського, українського та білоруського народів — твердження з сумнівним історичним підгрунтям, але яке часто повторює Кремль. Поки невідомо, чи наскільки сильно козачі рухи в Білорусі планують або здатні впливати на нестабільну політичну ситуацію всередині країни. Але, як показує приклад України, безумовно ці групи можуть виступати прикриттям для прибуваючих російських нерегулярних військ. Варто бути уважними, чи намагатиметься В. Путін мобілізувати цю, беззаперечно, зрощену базу підтримки серед білоруського козацтва.

Автор: Річард Арнольд

Джерело: The Jamestown Foundation