На фото: Зустріч міністра оборони Росії Сергія Шойгу та міністра оборони Ірану Аміра Хатамі в серпні ц. р. (Джерело: theiranproject.com)

Загострення військового конфлікту між Вірменією та Азербайджаном останніми днями відволікло увагу від не менш важливого, а навпаки, найсерйознішого зрушення у розвитку подій в Кавказькому регіоні: розширення співпраці між збройними силами Росії і Ірану, що включає не тільки спільні маневри в Каспійському морі та Перській затоці, а й пропозицію Тегерана Москві щодо можливості використання трьох іранських військово-морських баз на узбережжі Перської затоки. Зараз багато іранських і російських коментаторів заговорили про створення «російсько-іранського військового союзу», що дозволить двом країнам зашкодити присутності США в Перській затоці і поставить під загрозу життєво важливі маршрути транспортування нафти, які США допомагають тримати відкритими.

Протягом декількох років РФ та ІРІ обговорюють перспективу розширення військової взаємодії. Але за останні кілька тижнів така співпраця, про яку Тегеран звітував в іранських ЗМІ, але Москва досі замовчувала, схоже, зрушила з місця. Принаймні частково це пов’язано з тим, що в середині жовтня ц. р. закінчується термін запровадженого Радою Безпеки ООН ембарго на торгівлю із Іраном зброєю, в тому числі російською. Обидві сторони сподіваються, що Росія зможе продавати Ірану необхідне озброєння без подальших санкцій.

Переговори між Москвою і Тегераном щодо розширення військового співробітництва ведуться з літа 2019 року. За цей час сторони підписали угоду про розвиток такого співробітництва, про яку повідомляли тегеранські ЗМІ, але Москва воліла не згадувати. В серпні 2020 року в Москву прибула велика іранська військова делегація для підготовки участі Ірану в російських військових навчань «Кавказ-2020» і, за словами незалежного московського військового оглядача Костянтина Душенова, для погодження подальших кроків зі створення військового союзу. У своїй недавній статті оглядач додає, що сторони домовилися проводити спільні військово-морські навчання на регулярній основі — не тільки в Каспійському морі, що не має виходу до Світового океану, але і в Перській затоці та Ормузькій протоці.

Сполучені Штати стурбовані перспективою такого співробітництва, зазначають російські та іранські ЗМІ із посиланням на статтю в американському воєнному виданні Military Watch. Вашингтон виступає проти модернізації Іраном свого арсеналу російською зброєю, що зараз виглядає цілком реальним, якщо Москва раптом не змінить курс. Але США і Захід, безумовно, будуть стурбовані ще більше, якщо Іран від заяв у ЗМІ перейде до реальних кроків і таки надасть Росії для базування три своїх військово-морських бази — Чабахар, Бендер-Аббас і Бендер-Бушер.

Російські чиновники поки не коментують цю пропозицію, але незалежні аналітики у сфері безпеки, такі як Сергій Іщенко [в «Свободной прессе»], впевнені, що російський флот все ж таки погодиться і продовжить розвивати свою присутність на цих трьох іранських об’єктах, використовуючи «гібридні» методи, тим самим створюючи нові російські військово-морські бази за кордоном, як у випадку із Сирією. Хоча це може виявитися більш проблематичним, ніж сподівається С. Іщенко, враховуючи, що конституція ІРІ чітко забороняє розміщення іноземних військових об’єктів на своїй території, а іранське суспільство упереджено ставиться до присутності будь-яких іноземних сил на території Ірану. Проте пропозиція Тегерана одночасно вказує на складність ситуації, в якій зараз опинився Іран у військовому плані, даючи Росії шанс (за сприяння ВМС ІРІ, чи незалежно від них) істотно розширити свої можливості з проектування сили на Перську затоку і за її межі.

Автор «Свободной прессы» додає, що перспектива російсько-іранського співробітництва в закритому Каспійському морі і в Перській затоці вже викликає занепокоєння в офіційному Вашингтоні, про що свідчить те, що він назвав тривожною звісткою для США після імітації атаки іранського безпілотника на американські військові кораблі минулого тижня. Він припустив, що Тегеран, можливо, надихнувся тим, що за його спиною стоїть Росія. Така співпраця, зауважує С. Іщенко, дає можливість «витіснити США з Перської затоки». Крім того, він цитує іранського контр-адмірала Хоссейна Ханзаді, що «відтепер Москва і Тегеран будуть регулярно проводити спільні маневри» не тільки в Каспійському морі, але й в Перській затоці, що ставить у скрутне становище США. Одна справа, коли США реагують на якусь загрозу з боку Ірану, і зовсім інша — відповідати на дії Росії, яка прикривається Іраном, або взагалі діє самостійно і на власний розсуд.

Все це відбувається на тлі останньої «гарячої» фази вірмено-азербайджанського конфлікту, і ці події, можливо, пов’язані між собою. Користуючись тим, що Тегеран так сильно прагне до військово-морського співробітництва з Росією, Москва могла б наполягти на тому, щоб Іран утримався від втручання в конфлікт між двома північними сусідами Ісламської республіки, тим самим даючи росіянам більше важелів впливу в регіоні. Це могло б обмежити масштаби конфлікту між Єреваном і Баку, але тільки ціною істотного розширення військової присутності Росії за межами її кордонів для протистояння Заходу.

Автор: Пол Гобл

Джерело: The Jamestown Foundation