Минулого тижня (20 травня) проросійські депутати в Болгарії і промосковські політики болгарського походження в Україні виступили проти рішення українського уряду щодо зміни адміністративних кордонів в Одеській області. Як стверджують прокремлівські етнічні болгари, метою такого рішення є поділ їх громади у цьому регіоні чисельністю більше 200 тис. осіб, що в подальшому позбавить їх можливості висувати своїх (промосковських) кандидатів у депутати до українського парламенту — Верховної Ради України. Прихильники Москви в обох країнах плекають надію спровокувати серйозний конфлікт між Софією та Києвом. Напруженість у відносинах між країнами ускладнить підтримку болгарською владою прагнень України приєднатися до Організації Північноатлантичного договору (НАТО) та Європейського Союзу, що може змусити Київ переорієнтуватися на Москву. Ця інспірована і підтримувана Росією суперечка викликала дипломатичний скандал між двома урядами. Але, незважаючи на всі зусилля Москви, на даний момент розбіжності навряд чи змусять Київ відмовитися від планів адміністративно-територіальної реформи або спонукають Софію протистояти прагненням України щодо подальшої інтеграції з Заходом.

Протягом тривалого часу неузгодженість політичних і етнічних кордонів на сході Європи була сумнозвісним джерелом розбіжностей. Особливо постраждала від цієї спадщини Україна, що до недавнього часу мала достатньо великі громади етнічних росіян на півдні і сході держави і значні (хоча й набагато менші) угорську, румунську та болгарську меншини на заході. Південь і схід Москва окупувала. На заході, замість цього, вона використовує націоналістичні настрої місцевих меншин, як в межах територій їх компактного проживання, так і на іншій території України, з метою ослабити Київ і тим самим змусити його прийняти бажану Москвою політику. Її зусилля щодо угорців вже добре відомі. Зараз Москва робить щось подібне із болгарами.

Причиною останнього інциденту стало прийняте на початку цього року рішення України розділити один [Болградський] район в Одеській області на п’ять різних [об’єднаних територіальних] громад, що скоротить більшість у цих громадах болгарської етнічної меншини. Цей розкол і ослаблення болгарської громади унеможливить повернення до Верховної Ради промосковського етнічного болгарина Антона Кіссе, добре відомого своєю традицією влаштовувати неприємності від імені Кремля. У Софії за резолюцію, що вимагає від болгарської влади належним чином відреагувати на дії Києва, проголосувало 109 парламентаріїв, в основному націоналістичного чи проросійського спрямування. При загальній чисельності у 240 членів парламенту — це значна меншість; більшість законодавців вирішила утриматися від голосування або зовсім не брати участь, аби не розгнівати болгарське населення.

У відповідь міністерство закордонних справ України розкритикувало втручання Софії у внутрішні справи України, підкресливши, що звинувачення, висунуті болгарськими парламентарями, не відповідають дійсності. Адміністративні зміни є частиною загальнонаціональної реформи, заявили в міністерстві, вони не несуть жодної загрози болгарській меншині у вигляді втрати інституційної підтримки або асиміляції.

Російські ЗМІ активно відпрацьовували цю тему. У підсумку, західні інформаційні агенції продублювали деякі їхні аргументи, в т. ч. промосковських болгар в Україні і Болгарії. Західні ЗМІ сприйняли це, як звичайні розбіжності між Києвом і Софією з приводу врегулювання етнічних відносин в Україні, а не як явну спробу російської влади перетворити невелику суперечку в щось більш масштабне. Дійсно, обраний для подібної реакції час явно є відповіддю на зростаючі ознаки того, що сьогодні в Софії все більше підтримують прагнення України вступити до НАТО і ЄС.

На думку Сергія Ільченко, київського політичного оглядача, протест болгар проти реформи місцевого самоврядування в Україні необґрунтований. Одеським болгарам ці зміни підуть лише на користь, адже вони матимуть більшу кількість голосів у своєму власному представництві; а нові адміністративні кордони мали бути визначені вже давно. Ці реформи мають тільки двох переможених: промосковського депутата Верховної Ради А. Кіссе, який, можливо, не зможе переобратися через реорганізацію виборчих округів; і російських політиків, які підтримували його намагання шкодити в українській столиці.

У самій Болгарії це розуміють, продовжує С. Ільченко. Саме тому більшість болгарських законодавців не підтримала резолюцію, висунуту націоналістичними і проросійськими партіями. Безумовно, більшість не хотіла відкрито голосувати, аби не втратити підтримку виборців. У свою чергу, болгарському уряду нічого іншого не залишалось, окрім як поставити питання на голосування, як того вимагала парламентська резолюція. У таких обставинах Київ повинен був різко відреагувати на документ. Винятковим правом України є визначення адміністративних кордонів всередині країни, тож звинувачення в дискримінації місцевих етнічних болгар є просто безпідставними. За словами С. Ільченко, болгарська громада в Україні це повністю розуміє, за винятком «професійних болгар», таких як А. Кіссе, які будують кар’єру на етнічних розбіжностях.

Що буде далі — поки невідомо, визнає експерт. Москві та її «професійним» союзникам в Болгарії є що втрачати. Україні — також. Отже, подальший розвиток подій напряму залежатиме від того, наскільки далеко прагне просунутися Москва в цьому питанні. Незабаром розбіжності можуть зійти нанівець, як звичайні тимчасові негаразди в двосторонніх відносинах між Києвом і Софією; або, за підтримки Кремля, можуть призвести до подальших протестів з боку Болгарії або деяких болгар в Одеській області. Вибір дійсно за Москвою, а Києву лишається лише відстоювати свою позицію, тим більше, що реформа не має дискримінаційного характеру, а навпаки, піде лише на благо етнічних болгар, за винятком деяких дрібних представників, таких як депутат А. Кіссе.

Пол Гобл

Джерело: The Jamestown Foundation