Один турецький парламентар дотепно та влучно зазначив, що системне порушення членами Ради Європи своїх зобов’язань призведе до того, що ця організація стане менш авторитетною аніж гольф-клуб. Але можна впевнено стверджувати, що такий прогноз є доволі оптимістичним. Бо важко уявити, члена гольф-клубу, позбавленого можливості виходити на поле за системні порушення правил та нетактовну поведінку з насиллям та псуванням інвентарю, якого б повернули без вибачень, виправлень того, що наробив та компенсації на поле, і який раптом тут само заявив, що він і членські внески не платитиме. Але саме так все виглядає в історії з поверненням російської делегації до залу голосувань ПАРЄ. І все ще гірше, бо це повернення сталося через ультиматум, який, як тепер зрозуміло, працює.

З 2014 року ПАРЄ прийняла сім резолюцій з жорсткими вимогами до РФ відновити територіальну цілісність Європи, припинити переслідування кримських татар, негайно звільнити українських моряків, які були взяті у полон у Керченській протоці, а також усіх заручників та полонених. Все це ігнорувалося. Поки не стався «компроміс». Саме компроміс у кремлівському розумінні, що дуже добре відомо в Україні: Кремль вважає, що у суперечках з ним «компроміс» це коли його супротивники виконують усі його забаганки. Дивне розуміння. Але воно спрацювало.

Капітуляція замаскована «компромісом» ПАРЄ стала наслідком виконання ультиматуму РФ – членські внески не платитимуться допоки її делегація не стане повністю дієздатною у залі. При цьому, якщо поглянути на розвиток подій, стає зрозуміло, що все набагато гірше. Капітуляція була обвальною та аморальною, обмеження проти російської делегації, введені за агресію проти України були анульовані резолюцією, прийнятою на основі доповіді бельгійки Суттер.

І хоча рішення було очікуваним бо готувалося навально, (оскільки інакше РФ треба було виключати через несплату внесків) за місяць на засіданні Комітету міністрів Ради Європи у Гельсінкі (39 із 47 учасників за), театр абсурду продовжився. Відсутність часу на оформлення спричинив низку порушень. Асамблея не зважила на порушення РФ процедури подачі заявки на відновлення повноважень, яка повинна була звернутися до ПАРЄ не менше ніж за тиждень до початку сесії. Росія подала заявку під час сесії. І вже зовсім символічним порушенням виглядає волюнтаристське перенесення головою ПАРЄ Ліліан Морі Паск’є святкування 70-річчя Ради Європи, яке вже було у затвердженому порядку денному ПАРЄ, на осінь. Ювілей принесений у жертву задля скасування санкцій проти країни, дії якої у самій ПАРЄ визнані такими, що порушують статут організації та міжнародне право.

У відповідь Москва продовжила заявляти про те, що не виконуватиме резолюцій, спрямованих проти неї. Сам Кремль отримав перевагу у інформаційній війні, оскільки отримав аргументацію для внутрішнього та зовнішнього вжитку: Європа не принципова, а санкції доволі умовна штука. Європа ж у чергове дискредитувала міжнародні інституції. Ну і отримала посилення внутрішньо європейських протиріч. Берлін та Париж, своїм підігруванням Москві у поверненні до залу ПАРЄ посилили занепокоєння молодих членів ЄС та їх потяг до США.

Ну і найгірше. Європа прийняла ультиматум. Кремль це зрозумів, йому сподобалося. І можна не сумніватися, що це не в останнє. Бо апетит приходить під час їжі. А жадібність, під час апетиту.

Зігіс Кордіс