Президент України Володимир Зеленський публічно пішов “на мирову” з дипломатичним корпусом, відносини з яким раніше не були надто теплими.

Відносини Володимира Зеленського з дипломатами з самого початку не задались – нова команда на Банковій увесь дипкорпус розглядала як частину команди Петра Порошенка. Що може бути правдою лише частково. Так, більшість дипломатів дійсно симпатизували 5-му президенту України. Детально про причини такого відношення описані в статті “МЗС України: напередодні і після виборів”. Але і правда те, що дипломати є державними службовцями, тому вони виконують свою роботу в інтересах України незважаючи на прізвище глави держави.

Тому одразу після перемоги Володимира Зеленського відносини між апаратом МЗС (а це біля 2 тис працівників, в Києві та за кордоном) та командою президента України були прохолодними.

Призначення, що не відбулось

Перший “тривожний дзвінок” стався ще в кінці травня. Діючий заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль, яка мала стати заступником голови тоді ще Адміністрації Президента з міжнародних питань (і в цій якості вона уже була присутня на інаугурації Зеленського та інших 19-и зустрічах з міжнародними партнерами) раптом відмовилась від посади. Мало того, це сталось уже після публікації відповідного указу про її призначення на сайті президента. Що, закономірно, породило скандал.

Зеркаль такий крок пояснила загальними фразами: що посади для неї важливі у контексті досягнення цілей, а її “ціллю є просування та захист інтересів України. А кар’єрні рішення не мають йти в розріз з власними цінностями та принципами”.

Проте, за даними інформованих співбесідників, таке несподіване рішення Зеркаль прийняла після оголошення про призначення головою АПУ Андрія Богдана (мав стати її безпосереднім начальником). Нагадаю, це сталось всупереч законодавству (він підпадав під люстрацію) і порадам західних партнерів (через прямий зв’язок з олігархом Ігорем Коломойським).

“Рішення (Зеркаль – авт) дуже логічне: з Богданом в міжнародній політиці робити нема чого” – так охарактеризував цей скандал співбесідник в дипломатичних колах.

Агентура Порошенка?

Згодом, на початку червня, стався черговий скандал: ОПУ публічно звинуватив окремих співробітників МЗС у тому, що вони, мовляв, продовжують працювати на колишнього президента Петра Порошенка. Це сталось після появи у виступі Зеленського кількох тез, які раніше теж використовував екс-президент. ОПУ з цього приводу навіть наказав провести службове розслідування та наказати винних.

Але згодом в ОПУ визнали, що “текст промови відповідав принципам зовнішньої політики України і підкреслював прихильність курсу України на європейську і євроатлантичну інтеграцію, яку повністю розділяє президент України Володимир Зеленський”. Тобто фактично визнали невинність дипломатів – які діяли в рамках своїх службових повноважень. Та відповідно до раніше затверджених директив.

“Проблема комунікації двох людей”

Проте найбільшої шкоди іміджу України завдала публічна перепалка президента Володимира Зеленського з главою МЗС Павлом Клімкіним.

27 червня президент обурився тим, що міністр закордонних справ не повідомив йому про ноту МЗС РФ щодо українських військовополонених моряків, а також не узгодив відповідь українського дипломатичного відомства росіянам. Зеленський публічно, на спеціально скликаному брифінгу, звинуватив Клімкіна у створенні загрози повернення військовополонених моряків. Публічний конфлікт між начальником і підлеглим такого рівня моментально став скандалом, підтвердивши тим самим серйозні проблеми в управлінні зовнішньополітичним сектором.

Натомість Клімкін пояснив, що у МЗС, по-перше, є всі повноваження направляти ноти Росії без додаткових узгоджень з ОПУ. По-друге, нічого нового вони росіянам не сказали – все відбувалось в рамках директив попереднього президента, які Зеленський так і не відмінив (хоча до цього анулював понад 160 указів попереднього президента).

Така нетипово нервова реакція Зеленського на звичайні дії свого підлеглого (якому ще недавно пропонував залишитись міністром, а також прийняв від нього рекомендації щодо кадрових призначень – в тому числі про Олену Зеркаль та Вадима Пристайка), породила підозри, що глава МЗС зірвав якийсь інший план ОПУ. В який профільного міністра елементарно не посвятили.

Коментуючи цей скандал екс-посол України в Раді Європи Дмитро Кулеба назвав його “проблемою комунікації двох людей”.

Варто зауважити, що той випадок був не першим, коли між главою МЗС та президентом виникли такі “проблеми комунікації”. Ще раніше Клімкін безуспішно намагався зв’язатись з президентом перед його візитом в Париж і Берлін – аби поділитись спеціальною інформацією, яка б допомогла Зеленському в спілкуванні з Макроном та Меркель. Проте міністра елементарно не з’єднували з президентом, навіть по секретному зв’язку.

В цих умовах глава МЗС Павло Клімкін оголосив про рішення піти “у політичну відпустку” – щоб не заважати новому президенту впроваджувати свою зовнішньополітичну лінію. Але наостанок зробив голосну заяву – про відсутність зовнішньої політики в команді Зеленського.

“Якою буде модель майбутньої зовнішньої політики? Не видно. Ок, якими будуть обриси цієї політики? Невідомо. Зараз ви від нової команди чуєте то одне, то інше по кожному питанню. Один каже — а давайте Донбасу російську мову дамо, інший відповідає — не треба. Це стратегія? Є багато інтерв’ю замість стратегії”, – розповів міністр у інтерв’ю виданню Liga.

За його словами, у зовнішній політиці потрібно як бачення, так і структурований процес. “Сьогодні ніякого порядку немає — ні хорошого, ні поганого. Ні в принципі зовнішньої політики”, – заявив він.

Свій серед чужих

Саме в таких умовах доводилось керувати зовнішньополітичним напрямком України заступнику голови ОПУ з міжнародних питань Вадиму Пристайку – його в екстреному порядку призначили на цю посаду якраз після відмови Олени Зеркаль, про що говорилось вище.

 Відбулось так, що більше ніж нікому не можна вірити. Тобто зовсім немає людей, яким можна довіряти. Крім нашого вузького кола, всі брешуть”, – зізнався Зеленський в одному зі своїх звернень в Інстраграм. Пристайко ж – не шоумен, а професійний дипломат, а тому не входив в це вузьке коло (принаймні, спочатку) команди Зеленського. І зрозуміло, чому прагнув перебратись подалі з Банкової, в міністерство закордонних справ (як і планувалось з самого початку) на Михайлівську площу.

На посаді в ОПУ йому вдалось хіба трохи “почистити” послів за кордоном – прибрали тих, чиї строки перебування на посаді були значно перевищені. А також кількох політичних призначенців колишнього президента – екс-командувача Прикордонними військами Миколу Литвина з Вірменії, а також екс-заступника голови АП з міжнародних питань Валерія Чалого зі США. Решта відкликаних послів – з країн “другого ешелону”, вони не входять в Велику сімку.

Правда, Верховна Рада попереднього скликання двічі не змогла відправити його колишнього начальника Павла Клімкіна у відставку, і відповідно – призначити Пристайка. А тому до набуття повноважень новим парламентом Пристайко залишався одним із відповідальних за зовнішню політику в ОПУ. Паралельно з Андрієм Єрмаком та Русланом Демченком (обидва – помічники президента).

Паралельно відбувався пошук кандидатур на заміну Пристайку. За чутками з Банкової, із внесених раніше 7 кандидатур бажання зайняти цю посаду так ніхто не виявив.

Дипломатичний реверанс

І ось напередодні відбулось одразу три знакові для дипломатичної сфери події.

Перша – указом президента заступником голови ОПУ з міжнародних питань (на місце Пристайка) був призначений 10 вересня Ігор Жовква. Він – дипломат, з 2002 року (з невеликими перервами) робив кар’єру в Секретаріаті президента-АПУ-ОПУ у Головній службі зовнішньої політики.

Це призначення вигідне для нового міністра закордонних справ – Жовкві буде важко стати рівносильним Пристайку дипломатичним радником (він за кордоном не працював) після того, як він зайняв це місце. З іншого боку, Пристайко не так і довго пробув на цій посаді, а Жовква на Банковій уже багато років. І те, що Жовква працював при трьох президентах в їх адміністрації і залишився зараз, може свідчити про значний його потенціал.

Подія друга – зранку 11 вересня ще одним указом було відмінено два укази попереднього президента: про присвоєння дипломатичних рангів Надзвичайного і Повноважного Посла (НПП) Володимиру Ар’єву – Голові Постійної делегації ВР в Парламентській Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), Артуру Герасимову – Голові Постійної делегації ВР у Парламентській асамблеї ОБСЄ та Георгію Логвинському – заступнику Ар’єва в ПАРЄ.

Тоді присвоєння рангу НПП депутатам обурили в першу чергу кар’єрних дипломатів. Вони вважали, що присвоєння дипломатичних рангів високого рівня людям, які не є членами дипкорпусу – це не професійно і образливо з моральної точки зору. Звісно, ці укази викликали негативний медійний резонанс.

Зараз же відміна цих указів є реверансом в бік дипломатичного корпусу, своєрідним відновленням справедливості.

І подія третя – особисто Володимир Зеленський приїхав на Михайлівську площу представити колективу МЗС нового міністра закордонних справ Вадима Пристайко. Подія важливіша для президента, аніж для міністра – він і так був призначений ще 29 серпня. Тому прибуття президента в МЗС можна розглядати і як крок задля свого піару, і як сигнал готовності до примирення з дипломатами.