Активізація переговорів стосовно урегулювання конфлікту на Донбасі, яка відбувається протягом останнього часу, об’єктивно підвищує актуальність питання офіційного визнання світовою спільнотою факту збройної агресії Росії проти України. Отримання доказів такого факту значно посилить можливості України щодо протидії тиску з боку Москви, яка нав’язує нам неприйнятні підходи до розв’язання донбаської проблеми.

Крім того, це здійснить вплив і на позиції західних партнерів України, які починають змінювати їх в плані пошуку компромісів з Росією, в т.ч. коштом інтересів нашої держави. Проявом такої тенденції є спроби тиску на Україну з метою спонукання її до прийняття так званої формули Штайнмайєра без включення до неї питань виведення російських військ з окупованих територій Донбасу.

На сьогодні факт нападу Росії на Україну вже частково визнаний Міжнародним кримінальним судом (МКС) у Гаазі. Згідно зі Звітом Прокурора МКС Ф.Бенсуди, який був оприлюднений ще в листопаді 2016 року, «ситуація в Криму та Севастополі рівнозначна міжнародному збройному конфлікту між Російською Федерацією та Україною».

Здійснення Росією злочинів в Криму та на Донбасі, а також «наявність даних, які свідчать про пряме протистояння між збройними силами Росії та України з липня 2014 року» визнається також і у звітах Прокурора МКС у 2017 та 2018 роках. Наразі Міжнародний кримінальний суд вивчає події під Іловайськом в серпні-вересні 2014 року та наявність ознак вчинення військових злочинів російською армією.

Подібні обставини складаються і довкола питання доказу причетності Москви до катастрофи пасажирського літака Boeing 777 рейсу МН17 малайзійської компанії Malaysia Airlines-vlucht у липні 2014 року над зоною конфлікту на Донбасі. Так, в травні 2018 року Спільна слідча група (ССГ) за участю фахівців з Австралії Бельгії, Малайзії, Нідерландів визнали факт знищення літака ракетою «земля-повітря» ЗРК «Бук» зі складу 53-ї зенітної ракетної бригади ЗС Росії з місцем дислокації у районі м.Курськ. Тоді ж Австрія та Нідерланди офіційно звинуватили Росію у катастрофі літака.

Пізніше, в червні ц.р. ССГ визначила перелік осіб, які мають пряме відношення до загибелі рейсу МН17. Ними є: С.Дубинський – голова розвідки «ДНР», ветеран ГРУ ГШ РФ, організатор бойового застосування ЗРК «Бук»; І.Гіркин – міністр оборони «ДНР», пов’язаний з евакуацією пускової установки з підконтрольної сепаратистам території України назад до Росії; О.Пулатов – підполковник запасу російських Повітряно-десантних військ, займався перевезенням ЗРК та організацією охорони району падіння літака; громадянин України Л.Харченко – командир розвідувального батальйону «ДНР», охороняв ЗРК в районі пуску.

Судовий процес з розгляду згаданої справи має розпочатися 9 березня 2020 року у Гаазі. З урахуванням вже виявлених обставин катастрофи малайзійського літака, за результатами процесу слід очікувати визнання судом причетності до інциденту не просто згаданих осіб, які були простими виконавцями, але й російських спецслужб та вищого керівництва РФ.

У свою чергу це повністю змінить політичну ситуацію довкола нападу Росії на Україну. Так, Росія втратить можливість тиску на Україну з позиції «третьої сторони, непричетної до конфлікту». Водночас будуть позбавлені можливості тиску на Україну також і західні країни, оскільки підтримка Росії як офіційно визнаної країни-агресора, стане неприйнятною для них з моральної точки зору. Більш того, повністю неможливим стане зняття західних санкцій з Росії, що продовжуватиме завдавати збитки російській економіці та наближатиме її до краху.

З огляду на це, в рамках загальної політики Москви з приховування своїх дій в Україні, потужні зусилля російської сторони спрямовуються на доведення її «непричетності» до загибелі рейсу МН17. З цією метою, починаючи з 2014 року, Москва висуває різні версії інциденту намагається перекласти відповідальність за нього на Україну.

Такі версії добре відомі, однак нагадаємо їх ще раз. По-перше, це ствердження Росії про знищення малайзійського літака українським штурмовиком Су-25, озброєним ракетою від ЗРК «Бук». По-друге, спроби доведення того, що літак був нібито збитий українським комплексом «Бук» ракетою російського виробництва, яка була відправлена в Україну ще в 1986 році та не поверталася назад до Росії. І по-третє, звинувачення на адресу України в тому, що вона не закрила повітряний простір над зоною конфлікту.

Все це супроводжується Росією масовою інформаційною, а точніше – дезінформаційною кампанією з переконання світової спільноти у правдивості її інсинуацій. В рамках такої кампанії застосовується широкий спектр методів інформаційно-психологічного впливу – від викривлення дійсних фактів і подій – до розповсюдження відверто фальшивої інформації у формах публікацій в ЗМІ, радіо- та телепередач, «документальних» або публіцистичних фільмів. При цьому залучаються спеціально підібрані російські та іноземні журналісти, політики та громадські діячі, експерти з військових та технічних питань, а також лжесвідки.

Разом з тим, у зв’язку з очевидною абсурдністю російських версій катастрофи малайзійського літака, всі вони були відкинуті не тільки слідчими та судовими органами, але і всіма тими, хто просто має здоровий глузд. За таких обставин інформаційні заходи Москви з реалізації її інтересів у справі МН17 доповнюються також прихованими кроками зі здійснення впливу на позиції керівництва Малайзії, Нідерландів та інших країн, які беруть участь у розслідуванні катастрофи літака. Для цього використовуються як російські спецслужби, так і різного роду бізнесові, політичні та особисті зв’язки й інтереси.

Саме наслідком таких дій Москви можливо вважати зміну ставлення до інциденту з МН17 з боку керівництва Нідерландів, яке має високу зацікавленість у розвитку торговельно-економічних та військово-технічних зв’язків з Росією. Так, в травні ц.р. прем’єр-міністр Малайзії М.Мохамад виступив з публічною заявою в якій висловив сумнів у відповідальності Росії за загибель літака. Натомість, він не виключив можливості причетності до неї України.

В цьому ж ряду очевидно лежать і вимоги Християнсько-демократичної та Соціалістичної партій Нідерландів щодо проведення розслідування причин, по якім Україна не закрила повітряний простір над Донбасом. Показово, що така вимога була висунута саме в парламенті Нідерландів, які є одним з основних європейських противників тісного зближення України з ЄС, і саме в жовтні ц.р. – після виникнення проблем з прийняттям Україною формули Штайнмайєра за російським варіантом.

Втім, чергові зусилля перекласти на Україну відповідальність за загибель МН17, тепер вже на підставі «не закриття» нею повітряного простору над зоною конфлікту, заздалегідь приречені на провал. Розслідування цього питання вже проводилися як нідерландськими, так і іншими експертами, та показали повну правомірність дій України, відповідно до міжнародних правил. Результати таких розслідувань також добре відомі та в узагальненому вигляді наведені ізраїльським виданням cursorinfo.co.il в жовтні ц.р.

Більш того, на основі аналізу роботи Ростовського центру управління повітряним рухом фахівцями був зроблений висновок щодо свідомої організації Москвою резонансної провокації в зоні бойових дій на Сході України, яка пішла не по плану. Так, замість рейсу МН17 мав бути збитий російський пасажирський літак, що дало б змогу Росії відкрито втрутитися у конфлікт на Донбасі. До речі, всі ці факти були оприлюднені ще у 2014 році і зараз лише підтверджуються за підсумками більш поглибленого вивчення справи.

Попри це, виходячи з інтересів Росії, слід очікувати продовження її дій зі створення нових інформаційних приводів для дискредитації України та можливості перекладання на неї відповідальності за катастрофу МН17. Як мінімум наслідком цього може стати подальше нарощування інформаційного хаосу, який вже виник довкола інциденту з малайзійським літаком, та ускладнює процес остаточного завершення розслідування даного питання. А, як максимум – не виключається можливість організації Москвою чергової резонансної провокації довкола України, в т.ч. пов’язаної зі ще однією катастрофою пасажирського літака.

Тим паче, що відповідний досвід у Росії вже є. Досить лише згадати загибель президента Польщі Л.Качинського у квітні 2010 року в результаті катастрофи його літака Ту-154 при посадці на аеродром «Смоленск-Северный». За поглядами польської сторони, катастрофа була свідомо організована російськими спецслужбами з метою усунення Л.Качинського, який займав тверді позиції з відстоювання інтересів Польщі перед Росією. Може це і не так, однак Москва і понині продовжує створювати перешкоди у розслідуванні трагічного випадку.

Не менш показовий характер мала також катастрофа російського пасажирського літака Ту-154М авіакомпанії «Сибір» в жовтні 2001 року над Чорним морем. По версії Москви, яка була нав’язана російськими ЗМІ всьому світу, літак рейсу SBI 1812 Тель-Авів – Новосибірськ був випадково збитий зенітним ракетним комплексом С-200 Збройних Сил України під час навчань у Криму. Хоча ці навчання були зовсім не українськими, а спільними російсько-українськими і проводились на полігоні Чорноморського флоту Росії «Опук» поблизу Севастополя. При цьому рішення про навчально-бойові пуски ракет приймалися російським військовим командуванням.

Як це нагадує ситуацію довкола рейсу МН17. Ті ж самі замовники і виконавці. І ті ж самі методи та дії. Однак, зовсім інші зовнішні обставини, які поки що не дозволяють Росії добитися її цілей.

Іван Січень

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here