У рамках вільного висловлення думок, що практикується у виданні «Міжнародний кур’єр», дозволю собі висловити альтернативну точку зору висновкам,  які викладено у статті: «Демарші українських парламентарів у ПАРЄ як саботаж євроінтеграції» https://foreignpolicy.com.ua/ukraina/demarshi-ukrainskykh-parlamentariv-u-parie-iak-sabotazh-ievrointehratsii/.

Зокрема, у мене особисто, найбільше питання викликає твердження автора щодо сумнівів відносно продовження курсу на європейську інтеграцію України та оцінка дій колишнього та сучасного керівництва нашої держави й, особливо, української делегації в ПАРЄ, а також оцінка подальших взаємовідносин з України з Асамблеєю.

Взагалі, складається враження, що готуючись, як усі справжні журналісти до написання цієї статті, автор попав під вплив російських або підконтрольним ним в Україні ЗМІ, які важко назвати об’єктивними і які прямо зараз проводять потужну інформаційну компанію, спрямовану на створення хаосу в українській владі, що дозволить просувати кремлівські інтереси в нашій державі. Таким чином, на мою особисту думку, ціла низка ідей цього дослідження  має відверто провокативний характер та не відповідає дійсності, а ситуація насправді виглядає наступним чином:

Процес євроінтеграції

Діюча Верховна Рада восьмого скликання, прийняттям відповідних Законів України, роботою в комітетах та міжпарламентському рівні провела роботу на користь європейської інтеграції більшу, ніж здається усі попередні скликання. При цьому слід враховувати, що йдеться не лише про європейську, а й про євро-атлантичну інтеграцію яка паралельно проводилась навіть успішніше. Україна дійсно доволі близька до НАТО (яка б позиція Угорщини з цього приводу не була) та трохи далі до ЄС, проте саме таку послідовність мали всі країни, євроінтеграція яких вже завершена. Більш того, діючий Президент України та чотири з п’яти політичних партій, які мають шанси на прохід до нового парламенту (80-90 відсотків його складу) прямо висловлюються про продовження європейського курсу нашої держави, бо це є волею народу та йти проти якого є відвертим політичним самогубством. Тому – європейській інтеграції України бути, які б бажання з цього приводу не висловлювали у Кремлі, який може лише загальмувати цей процес але не припинити його.

Відносини ПАРЄ-ЄС

Російська потужна пропагандистська машина з усіх боків «обсмоктала» «видатну перемогу» РФ в ПАРЄ, але яка ситуація насправді? В Україні чомусь .не враховують, що Асамблея – впливовий, але КОНСУЛЬТАТИВНИЙ орган, який не має механізмів заставити будь-яку країну виконувати власні резолюції. Доречи саме тому РФ відразу заявила про відсутність намірів виконувати резолюції ПАСЕ, які було прийняті за її відсутності. Тому, можливо, логіка європейців можливо виглядає наступним чином: якщо йдеться про поновлення Норманського процесу, присутність РФ в Асамблеї навіть бажана та й декілька десятків мільйонів «російського боргу» зайвими не будуть. Пропагандисти Кремля замовчують, що справжнє відношення Європи до Росії відбулось за кілька днів після «тріумфального» повернення –  вона продовжила дію санкцій відносно РФ.

Оцінка дій України та її подальших відносин з ПАРЄ

Насправді найбільш складний розділ, але обидві «претензії» – щодо недоговороспроможністі та дії не в національних інтересах України делегації депутатів та Верховної Ради взагалі викликають здивування. Так, Європа по своєму відношенню до РФ має навіть не два – три різних думки у т.ч. у залежності від рівня економічних інтересів у цій країні. Проте, наша держава не залишилась на одинці – сім делегацій безумовно підтримали позицію Києва. Виникає питання, що всі ці країни є недоговороспроможні?

Здається, насправді йдеться про несвідоме просування різновиду кремлівського наративу про країну, яка не склалась, лише в іншій формі. Доречи, саме про це кілька днів після повернення в ПАСЕ й займались московські пропагандисти – нав’язували вигідну для Кремля думку. Більш того викликає дисонанс ідея відносно можливості вирішення усіх спірних питань за рахунок голосування на фоні відмови РФ виконувати резолюції ПАСЕ, або їм можна а нам зась? Якась дивна логіка.

І головне – представників Росії ніяким чином до українських виборів допускати не можна, їхні інтереси дійсно не відповідають українським.

Таким чином, ані тимчасове припинення роботи України в ПАРЄ ані не запрошення депутатів на парламентські вибори ніяким чином не зашкодять двосторонній співпраці у майбутньому. У цьому контексті твердження автора матеріалу: «Відмова спостерігачам ПАРЄ у запрошенні на парламентські вибори 21 липня 2019 року перекреслила всі здобутки України в Раді Європи» я навіть не знаю як коментувати. Скажемо просто – у перспективі все буде гаразд. А от боротися за свої права Україні необхідно у т.ч. із залученням усіх можливих й неможливих механізмів. Тільки так до нашої держави будуть прислуховуватись і, доречи, союзників буде більше.

Владислав Аніськін