Якщо попередньому президенту Казахстану, Н. Назарбаєву, було порівняно простіше висловити свою незгоду стосовно злиття його республіки з РФ, оскільки там не проходить такий меседж, як «народи-брати», то президентові Білорусі О. Лукашенку з цим значно складніше. І зрозуміло, чому. Річ не лише у схожості менталітету двох сусідніх народів, у переплетінні їх історії, спільному тривалому існуванні в межах СРСР. Це, так би мовити, видима сторінка такого життя однією сім’єю.

Річ у тім, що крім історичної московської звички силоміць тулити до себе сусідів, що долею приречені жити біля Росії, є й інші, більш вагомі, причини. Їх називають спільно-економічними. І все б нічого, якби доходи від них розподілялися якщо не порівну, то хоча б по-братерськи, коли ніхто ні на кого не може ображатися. Але ж ні! Основні кошти осідатимуть у національному російському і закордонних банках. І розпоряджатимуться ними лише ті, хто вважається так званою російською елітою (до слова, деякі представники якої нині підпадають під санкції передових країн світу). Не завжди це робитиметься слушно, в рамках закону, що діятиме і у випадку об’єднання. Що напевне вже сьогодні президентові Білорусі не подобається і що свідомо чи несвідомо проявляється у його висловах чи вчинках.

Слушним прикладом цього може служити його нещодавня заява, у якій стверджується, що конфлікт на Донбасі стосується безпосередньо Росії. Бо саме вона має відношення до бойових дій і обстрілів, що там тривають. Що ж, «бацька» має право на висловлення своїх поглядів, навіть якщо вони мимоволі пролунали з його уст. Але хто і як на це зреагував? Кремль відразу зрозумів, що це вийшло за межі ним дозволеного. І сам переговорний мінський майданчик з відомими домовленостями, які мають назву «мінських», дістає негарне забарвлення щонайменше на внутрішньому «споживчому пресовому» ринку, де російські ЗМІ під зв’язку годують російський електорат. Та і, зрештою, білоруський разом з українськими «ватниками».  Зрозумів і відразу почав вживати запобіжних заходів. Щоб, не дай боже, міжнародна спільнота не втратила довіри до того, про що російські повноважні представники постійно їй розповідають на офіційних і напівофіційних зустрічах, самітах чи рандеву. А втративши таку довіру, не почала дослухатися до інших пояснень чи заяв, що стосуються подій на Донбасі.

До речі, уважні до думки свого президента громадяни Білорусі відразу організували протести у Мінську. І їх не затримали правоохоронні органи, як це мало бути у таких випадках, коли протестувальники не бажають об’єднуватися з РФ в одну країну і відкрито по це кажуть на столичних вулицях. І білоруський президент почав розуміти, що корисно дослухатися і до своїх тверезо мислячих співвітчизників, а не лише до службовців силових органів. От би це було проявом його прозріння, і не лише щодо російсько-української війни! Тоді б і розгортання Росією активних дій з поглинання незалежної Білорусі, що можуть нагадувати аншлюс Австрії напередодні Другої світової, змусили б його зробити  більш відверті кроки, які б не дозволили росіянам тиснути на білоруські політичні кола.

Реакція на слова О. Лукашенка росіян була блискавична. Очевидно, їм вже набридла лінія поведінки «бацьки». Тому у наближених до Кремля засобах масової інформації з’явилося повідомлення, що російський «папа», В. Путін, наказав опрацювати до закінчення поточного року питання синхронізації законодавства РФ і Білорусі. А це вже не мирні забавки, якими можна нехтувати! Простіше кажучи, якщо комусь захочеться порушити вимоги таких законів, то відповідальність буде неминуча. Дарма, який у тебе паспорт, чи не важливо, на якій території ти перебуваєш. Як у нас кажуть: прошу пана до буцегарні.

По суті, це вже початок процесу приєднання РБ до РФ. Коли вже не можна буде казати, що «Росія – не Укр…», вибачте «…не Білорусь». А просто, як колись озвучували відомі рядки у стилі «Говориш Росія – розумієш Білорусь». І навпаки. Хоча – ні, залишиться лише щойно наведений варіант, без Білорусі. На жаль.

Зміни торкнуться не лише лінгвістики з правописом. Активно почнуть діяти військовики, розташовуючи на західних білоруських кордонах наступальне озброєння і техніку. І вже не під виглядом військових навчань, як це трапилось торік, і не під заперечення російських телекоментаторів з їхніми оскоминними «их там нет!»  Тепер  лунатиме інше, на зразок «все в рамках закона», що не тільки супроводжуватиме нову конфронтацію РФ з Західним світом, але й створюватиме справжню загрозу людству. Не даремно В. Путін кілька днів тому хизувався новим видом російського озброєння, «которого пока ни у кого нет»… І таку загрозу вже відчувають стратегічні союзники США у Східній Європі – Польща і країни Балтії. Та й сама «занепокоєна» Європа нарешті зрозуміє ту важливу роль, яку випало відігравати Україні і навіть Білорусі протягом останніх двох десятків років – роль буфера, що гарантував європейську безпеку, яку, правду кажучи, не всі європейці усвідомлювали. Бо не зважають на історію, уроки якої обов’язково повторюються в разі нехтування ними.

…Н. Назарбаєв був далекоглядніший, коли порушив питання про заміну казахської слав’янської абетки на латиницю і перенесення столиці до центральних районів Казахстану. Принаймні остудив голови внутрішніх прихильників «русского мира» і дав зрозуміти, що його батьківщина вважає за краще жити за своїми законами, писаними задля майбуття казахської нації. Так вчаться на помилках і роблять свої висновки, без підказок «збоку». Навіть якщо підказують брати, а не лише «братья».

Михайло Флешар

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here