Словник доби. Парламент

59
0

Парламент – від “parlement” (франц.), що у свою чергу – з латинської  “parlare” – “розмовляти”.  Звідси – “говорильня” – так іноді малошанобливо обзивають у народі інституцію, покликану готувати, обговорювати і приймати закони в інтересах держави та її громадян. Загалом ця структура нині являє собою окрему гілку влади – законодавчу.

Історія сучасного парламентаризму, за свідченням науковців, почалося в Ісландії. У десятому столітті. Там ця структура називалася Альтинг. У нас цей орган зоветься Радою. Бо радять там, як кажуть в народі, лайно на смерть? Не погоджуюсь з такою упередженою категоричністю, бо бачу і конструктив. За поребриком – Думою, бо думу думають: як з добра на біду зійти. І досконало у них це виходить. У деяких місцевостях орган цей має назву Дієта. Це тому, що заведено було так: збиралися законотворці в окремі дні. Так би мовити, розвантажувальні. Власне, щоб виговорилися шановні.

Виборці чи опозиціонери іноді радикально демонстрували нешанобливість: як от 1918 року в Пітері матрос Ж., який в брудних чоботях зайшов і зденервовано вигуком “караул устал!” закрив засідання Думи. Надовго. (І правильно! Загалом у радянських енциклопедичних джерелах слово “парламент” пов’язувалося виключно з “буржуазними державами”. Звісно ж, ворожими до Країни Рад.) Або у Москві 1993 року для повнішого відчуття торжества демократії парламентські засідання припиняли гарматними залпами. (Суспільство не зреагувало, бо ж парламент – це щось “буржуазне”, значить, вороже. Уявіть собі розстріл Капітолію у США!)

У італійській вікіпедії у статті “парламент”, до слова, навели перелік різних видовищних інцидентів, де описано мінімум п’ять епізодів з новітньої історії українського парламентаризму. Зокрема, винос прем’єра нардепом Б. Що значить генетика римського популюсу, кров якого закипала від гладіаторських бойовищ! Відслідковують, бач. І нам є чим потішитися – не пасемо задніх! У кишенях не прибуває, та все ж.

Чого гріха таїти, інколи залюбки сам спостерігав за “креативністю” наших політиків. Запам’ятався талановитий кліп Н.С. з реплікою: “Бабах! Ну шо всра..ся!?” Чи намагання О.Л. привести на засідання Ради корову. Не до кінця вдалося. І попахувало. Навозом та плагіатом. Таке вже учиняв Калігула (імператор) з ослом. Правда, на добробуті мас увесь цей балаганний креатив не позначився, але хоч шось! Звісно, “разом нас багато”. Тому “почути кожного” чи “зажити по новому” – усім не вистачило. Особливо, коли за тобою стільки неситих  кумів, сватів, любих друзів тощо.

І ось! Тепер усе переміниться. Доба “креативу” може всякнути? Бо ж уперше в нашій історії монопартійна коаліція Слуг народу може перекреслити оскаронатхненні мрії нардепів. І таки врешті-решт – за призначенням –  вчинити наш льос щасливішим. Без розбірок, балагану, понтів і договорняків. Є шанс.

Завершую, бо боюся наврочити.

P.S. Тема перспективна. Доленосно. Досвідчені кажуть, що попкорном може не обійтися. Краще сірники, свічки, крупи. Начитані подейкують, Аннушка масло уже розлила. Тож, терпцю усім! Далі буде.

Шануймося!

Володимир Караченцев