Сад – один з природних компонентів буттювання українців. Онтологічного, архетипного виміру. Поряд з “хатою”. На відміну від інших, український сад –  з плодових дерев. Переважно вишень. (Гадаю, кожен українець вчуває у назві цього дерева зв’язок з вишнім світом.) І Шевченкове класичне: “садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть” – ідеальний образ українського буття (ї мрії). Патріархальний – хтось, може, криво усміхнеться. Все ж, оберіг! Вкарбований у генетичну пам’ять. Попри голодомори, переселення цей образ відтворюється. Навіть в Сибірах. Він синонімічний біблійському райському саду – Едему  (Gan Eden – на івриті). Сад у теософічному розумінні трактується як символ душі. Садівником же є сам Творець.

Для мене, як ставропігійського братчика і поета – лауреата Премії ім. Григорія Сковороди “Сад божественних пісень”, образ сей пов’язується з містичною ідеєю Саду великого українця. Концептуальним його твором Сад Божественних пісень, що проросли з зерен Святого Письма. Розуміння ідеї Саду мандрівним філософом було суголосним ідеям  і чину ставропігійських братчиків духовних лицарів свої доби, які засівали вічне в уми і серця спудеїв Львівської братської школи. Саме у цій школі навчався духовний лицар Петро Могила. А вже у Могилянській Академії навчався сам Сковорода.

Сковородиний Сад божественних пісень – метафізичний символ животворності Божого Духа. Невичерпного джерела пізнань, людської наснаги, радості буття. Універсального. Відчуття святості життя.

Сад і Зерна (премудрості) –  глибоко близькі і зрозумілі кожному українцеві образи! З дрібного зерняти – велика яблуня… Сад… Сковорода вивів кожну з 30-ти пісень з сили Премудрості. Зерно 10-ої пісні: «Блажен муж, що в премудростi помре i що в разумi своїм повчається святинi» (Сирах). 25 -та пісня з цього зерна: «Господь збереже вхід твій та вихід твій, не дасть у сум’яття ноги твоєї»   (Псалтир, CXX – 8)….

Сад… Божий Дух, сокритий у ньому, плодоносить…  Так і Слово, за накресленням своїм невиразне, але животворною силою Духа, сіючого на серця і уми, плодоносить ділами благочесними…

           Вишніх наук саде святий…                                                                                               Ти сад нaпiй, цей святий сад,  Течивом вод … з апостольських струмків…
Родить нехай духовних царів
…  (з 27-ої пісні)

 

Таким же розумінням керувалися й Львівські братчики (до слова, як дослідив Яків Головацький – з 1250-х років!), створюючи школу, згодом друкарню… згодом відроджуючи вищу школу…  Ростити духовних лицарів – духовних царів. Плекати сад. Сад нашої ідентичності. Сакральний. Натхнені ідеями та ідеалами славної ставропігійської минувшини – самопожертва, взаємодопомога, гідність, доброчинство,  викладачі і студенти вузу були серед активістів Помаранчевої революції й Революції гідності. Духовна естафета поколінь, приклади моральної і громадянської зрілості. Запорука майбутнього Ставропігії і держави.

P.S. Сад ідентичності. Сад як наскрізний, глибинний символ українця. Образ мирної квітучої України, яка протистоїть супостату, повинен витіснити образи війни. Особливо на тих теренах, де російська агресія творить апокаліптичну дійсність. Асиметрична відповідь ворогу у нав’язаній нам гібридній війні.

Плекаймо сад душі! Шануймося!

Володимир Караченцев