Словник доби. Собор

112
0

Собор – це, звісно, культова споруда. Головний храм єпархії, де відправляє богослужіння єпископ. Пожежа в Соборі Паризької Богоматері реактуалізувала це слово в активному публічному обігу в квітні ц.р. Вражаючі кадри жахливої пожежі в центрі Парижа облетіли весь світ і викликали немало різножанрових тлумачень події. Ремінесценсій та асоціацій. Аж до пожежі у храмі Артеміди в античному Ефесі. Аж до бестселерного роману “Собор” Олеся Гончара, у якому йшлося про нищення духовної спадщини. Аж до лихої долі наших святинь дерев’яного зодчества, яких ми теж не вберегли від вогню. До головної нашої святині  – Софії Київської, зруйнованої й пограбованої уперше Андрієм Боголюбським, а потому й ординцями, і відродженої стараннями Петра Могили та Івана Мазепи. З тривогою і пересторогою, аби не скоїлося чогось лихого.

Собор св.Софії – духовне осердя нашого світу в прямому і переносному сенсах. Тут віками зберігалися духовні скарби, до яких припадали тисячі прочан. У богослов’ї поняття Софії означає Премудрість Божу – втілене Слово Боже. Структура храму відтворює середньовічну модель Всесвіту, зовнішній вигляд відповідає образу Граду Божого – Небесного Єрусалима.

Тож недарма на площі біля святої Софії – місця для українців онтологічно сакрального, у січні 1919 року був проголошений Акт Злуки УНР і ЗУНР  – свято соборності (всеєдності) Української держави.

Недарма  ж саме тут у грудні 2018 року відбувся Об’єднавчий собор Українських православних церков, а в лютому 2019, після отримання томосу, відбулася інтронізація блаженнійшого Епіфанія – предстоятеля Православної Церкви України.

Отже, слово “собор” має також значення “зібрання”. Зрозуміло, адже первісно йшлося про спільноту віруючих, згодом – про збір церковних ієрархів (або ж “синод”– грецькою), на якому вирішуються важливі церковні справи.

Днями почесний патріарх Філарет, який вважає себе незаслужено незадіяним у справах керівництва Церквою, скликав свій помісний собор. Вдруге поспіль за короткий час, намагаючись привернути увагу громадськості до себе, яко патріарха. Ігноруючи те, що на вищезгаданому Об’єднавчому соборі йшлося водночас про саморозпуск УПЦ Київського патріархату та УАПЦ. Отак от transit gloria mundi (лат.) – минає слава світу. Ще декілька  місяців тому його ім’я викликало тільки пошану серед пересічних українців. Він отримав Зірку Героя з рук президента. Зрештою, заслужено. І от раптом забракло йому уваги. Вікове, – резюмували нині ієрархи ПЦУ.

Прикро. Бо після отримання томосу понад 500 парафій з УПЦ МП перейшло до ПЦУ. І попри шалений опір Москви об’єднавчий процес триває. Констатую прикрість, бо своїми діями почесний патріарх не додає собі поваги. На так званий помісний собор до нього не з’явився ні один православний ієрарх з України. І аж двоє з Росії. З однієї Білгородської парафії з шістьма приходами. Тривожно. Бо в ситуації проглядається московський слід. Нинішній близький соратник Філарета контактує з російським посольством, а сам “патріарх” повторює фейки московського інформбюро.

До слова, на прес-конференції після “собору” Філарет говорив все більше про майно КП, про гроші, рахунки тощо. “Призабувши” про душпастирські обов’язки і те, що церкви в Україні не є юридичними особами і не володіють жодним майном… Прикро.

Свого часу київський митрополит Іларіон (990-1088), опікуючись духовними цінностями, написав тут, у Софійському соборі, “Слово про Закон і Благодать”, у якому обґрунтував, зокрема, ідею слави як архетип державної (національної) ідеї. Лише усвідомлюючи власну велич, рівновелику з Візантією, народ може відчувати себе достойним господарем на своїй землі.

Що ж, видать, ще у нашій Україні доленька не наспіла…

P.S. У той же час (паралельно з помісним філаретівським собором) вулицями Києва їздили кольорові машини з учасниками гей-прайду… На вулицях Тбілісі тисячі людей вийшли на протестні акції проти Росії у зв’язку з провокацією, вчиненою в грузинському парламенті депутатом Держдуми РФ комуністом Гавриловим під час міжпарламентського форуму …православ’я… Втім, логічно: кому, як не більшовикам, очолювати і скеровувати церковні процеси у найбільш канонічній православній державі. Відтак і повсюдно. Бо хто ще в світі “розум, честь і совість епохи”! Все ж, дивні діла Твої, Господи…

Паралельно в російських тюрмах і підвалах ОРДЛО продовжують зазнавати катувань сотні українців, в багні окопів під прицільними ворожими обстрілами – тисячі бійців… Хтось з них, на нещастя, загине, когось поранять…  У паралельному триванні такого стану  – лукава логіка Кремля… Його “миротворча місія”. Плюс особливе “соборування” країн і народів – корупцією, олжею, ракетами. Вже ось ПАРЄ, начебто, пройшло “таїнство” цього чину… (аби не останнє).

У Мінську (паралельно з перемовинами Мінського процесу) стартували літні Європейські ігри-2019…  А тим часом на територію Білорусі Росія ввела танки, ракетну техніку і авіацію… Начебто, для параду. Пам’ятаємо, як невдовзі після сочинської Олімпіади-2014 відбулася анексія Криму…

Тож чуваймо! Тримаймо одкритими для Премудрості собори душ!

Шануймося!

Володимир Караченцев