Завершилися перші в історії взаємовідносин Дні України в Нідерландах

Цьогоріч уперше у Нідерландах у національному парку Де Хоге Велюве (De Hoge Veluwe) відбулися Дні України, які тривали 31 серпня – 1 вересня. Пісні, танці, майстер-класи та смачна українська кухня не залишили байдужими жодного гостя. Ідея організації Днів України полягала в тому, щоб через мистецтво, музику та культуру розповісти історію та показати традиції нашої країни, відзначивши у такий спосіб і річницю її Незалежності.

Для деяких голландців, яких можна було зустріти на фестивалі, незалежність України змінила їхнє життя. До прикладу, Роберт Серрі ввійшов в історію як перший посол Нідерландів у незалежній Україні, а Бея Клаютерс заснувала фонд, який вже майже 30 років надає гуманітарну допомогу Україні. Наші традиції та пісні змусили співати солов’їною і створювати українсько-нідерландські гурти.

ФРАНК У ВИШИВАНЦІ

Національний нідерландський парк Де Хоге Велюве (De Hoge Veluwe) розташований у провінції Гелдерланд, десь за 120 кілометрів від Гааги. Це один із найстаріших і найвідоміших парків країни з неймовірною природою, площею приблизно 55 кв. км. У парку можна зустріти лисиць, оленів, борсуків, куниць, муфлонів… Повне єднання з природою.

На в’їзді до парку вітальний борд і справжній затор. Автівки вишикувалися у чергу, щоб потрапити на Дні України в Нідерландах. Їдучи парком страшно загубитися, територія неймовірно велика…

Аж раптом чути українських пісень, а на дорозі з’являється чоловік у вишиванці. Ні, не українець, голландець, закоханий в Україну! Франк соромиться спілкуватися українською, впевнено вимовляє лише “Добрий день!”. Вже англійською розповідає, чому він у вишиванці. “У мене була дівчина з України, а зараз там моя донька. Тут організували дуже гарне свято. Воно принесло нам гарну погоду, і я вважаю, що це чудова нагода нідерландцям і українцям познайомитися ближче, дізнатися більше про культуру одне одного”, – впевнений голландець.

Звідусіль доносяться пахощі вареників, шашлику, борщу зі сметаною….А зі сцени лунають українські пісні. Співаючи, виконавці влаштовують справжні дикі танці. Так сцену запалює українська фольклорна група “Русалка” з міста Хенгело. Вони – приклад того, як по-справжньому любов до української культури об’єднала українців та голландців, і не лише до пісні та танцю. “У нас дуже багато сімейних пар”, – каже художній керівник “Русалки” Олена Копаничук.

Історія “Русалки” почалася 1955 року. Гурт був створений чотирма молодими хлопцями – українцями, яких під час Другої світової війни у західну Європу вивезли німці. Після закінчення війни вони потрапили у Нідерланди і настільки непереборно хотіли зберегти свою культуру, що створили ансамбль. “Зараз колектив розрісся і в ньому вже  більше голландців, ніж українців… Чому колектив тоді назвали “Русалка”? Тому що люди були відірвані від Батьківщини і русалка асоціювалася з якимось духом, який для всіх інших помер, а для них був живий”, – наголосила Олена Копаничук. За її словами, українці, які живуть у Нідерландах, ніколи не забувають про свою Батьківщину.

Гурт почав співати “Розпрягайте хлопці коней”. На пісню збігається натовп. Люди фотографують, знімають відео і підспівують. У ятках із смаколиками, вишиванками, посудом та сувенірами не можуть спокійно всидіти і продавці. Жартують: оце справжній український ярмарок: якщо пританцьовувати, то краще продається.

“Це ми вперше вирішили відзначити День незалежності у такий нестандартний, креативний спосіб. Я вважаю, нам вдалося. Ми намагалися показати наше коріння, наші традиції. Ми намагалися відкрити Україну для нідерландців. І також зробити свято для українців, які тут живуть, вчаться, працюють. І я вважаю, що ми досягли цієї мети сьогодні”, – каже посол України в Нідерландах Всеволод Ченцов.

Ще одна мета – комбінація голландського і українського бізнесів, можливість повчитися один в одного. Та, звісно ж – об’єднати активних та амбіційних людей. “Близько 15 компаній посприяли нам у організації Днів України. І ми дуже вдячні за готовність іти напоміч. Голландці відомі тим, що вони дуже активно допомагають Україні вже протягом усього часу з моменту відновлення незалежності. Тож, ідея полягала ще в тому, щоб ці організації зібрати до купи, щоб вони між собою перезнайомилися і розуміли, хто чим займається”, – наголосив посол.

“ВІРУС” УКРАЇНИ

…Вона вчить українську і мріє про мирне небо в Україні так само палко, як і ми з вами, хоча не є українкою. Бея Клаютерс представляє гуманітарну фундацію Spoetnik, яка вже майже 30 років допомагає Україні.

“Моя сваха з України. Під час війни її забрали до Німеччини. Коли її питали звідки вона, то вона відповідала, що зі сходу Європи. Всі одразу казали – а, з Росії. Вона гордо казала, що вона українка, розмовляла українською і пишалась цим. Вона з такою любов’ю говорила про свою країну, що це було наче вірус, підхоплюваний іншими”, – розповідає Бея.

Вона вперше побувала в Україні в 1990-х, тоді і зародилася ідея створення гуманітарної фундації, яка надає допомогу нашій країні майже стільки років, скільки виповнилося її незалежності. “Коли ми побачили ситуацію, то подумали, можливо, потрібна допомога. Спочатку нам відповіли, що ні, але згодом мене таки попросили про допомогу. Її потребували літні люди та чорнобильці. Спочатку я думала, що це буде разова акція, але коли я привезла першу партію гуманітарної допомоги, то зрозуміла, що цього аж ніяк не достатньо. Тож це стало початком заснування фундації Spoetnik. Таким чином ми вже 27 років допомагаємо Україні”, – розповідає Бея.

Тепер вона підтримує Україну в нелегкі часи війни. На Донбас передають карети швидкої, допомагають дітям та армії. “Ми передаємо речі, одяг, каски… Торік відправили 31 машину з гуманітарною допомогою”, – каже волонтерка.

Поміж яток помічаю Роберта Серрі. Він також гарний друг України і один із тих, хто допомагав із організацією свята. Роберт Серрі – перший посол Нідерландів, який був уже у незалежній Україні в 1992-1996 рр. Я прошу його поділитися спогадами того часу.

“Я завжди повертаюсь до України, вона для мене вже стала другою домівкою. Що ж до спогадів, то пам`ятаю, що ми були піонерами і на той момент не мали посольства. Це вже зараз, коли ви йдете до нашого посольства в Україні, розташованого на Подолі, то воно виглядає великим і гарним, а до того тут взагалі нічого не було… Як посол я з надзвичайною цікавістю спостерігав за розвитком України і був сповнений сподівань. Зараз можна вже сказати, що шлях України точно не з найлегших…”, – каже Серрі.

– Ви також працювали в Москві.

– Це було моє друге призначення. Ще за часів комуністичної влади. Я пам’ятаю Брежнєва. Я вже тоді вперше відвідав Київ, звісно, ще без жодного усвідомлення того, що я скоро повернусь до України і стану першим послом незалежної держави.

– Розкажіть про ситуацію в Криму. Це правда, що вас викрали росіяни у березні 2014 року, тоді ви були спецпосланцем генсека ООН?

– О, слово «викрали» звучить занадто голосно! Так, у мене була певна ситуація з людьми, які були не раді моєму приїздові. Мене затримали, і я не міг продовжити мою місію. Також це був складний момент.

– Яким ви бачите майбутнє України?

– У вас новий президент. Але досягнення миру складне завдання. Я сподіваюсь, що скоро відпустять полонених. Я знаю, як надзвичайно важливо це для моряків. Давайте сподіватись, що доволі скоро люди будуть визволені. Із тією кількістю недовіри між двома країнами всі маленькі кроки можуть привести до великих. Я сподіваюсь, що і на політичному рівні почнуться кроки до миру. Але це не буде легко.»

СВІТЛИНИ З КОЛЬОРАМИ ПРАПОРА

Яка вона, Україна? Кожен намагався донести своє бачення у свій спосіб. Хтось розповідав про символіку орнаментів, про те, що кожен візерунок на традиційній українській вишиванці особливий та має своє значення. Хтось віддавав перевагу різьбленню по дереву та гончарству.

Ольга Пермякова вирішила показати Україну та її незалежність через світлини. Мисткиня вже 7 років живе у Нідерландах. Майдан, Крим, а згодом війна стали для неї справжнім потрясінням. А коли ЗМІ почали забувати про війну в Україні, дівчина вирішила створити синьо-жовті фотоколажі. Вона поїхала в Україну і почала вишукувати там огорожі, стовпи, радянські монументи, пофарбовані у кольори державного прапора, щоб нагадати про виборену незалежність, Майдан, Крим та Донбас.

“Я була у Нідерландах на той час і для мене було дуже великим шоком, що це відбувається в моїй країні у 21 столітті. Це було дуже боляче бачити. Я розпочала свій проект у 2017 році, коли приїхала до Києва і побачила, що все перефарбовано у жовто-блакитний колір. І для мене цей феномен став надзвичайно цікавим, тому що конфлікт, який відбувається зараз, він насправді об’єднав людей і національна айдентика почала ставати дуже важливою. І тому я зробила такий проект, в якому поєднала елементи пострадянської архітектури, пофарбовані у жовто-блакитні кольори”, – згадує Пермякова.

Голландець Рул Вюнхаарос де Мьо разом із дочкою зняли фільм про Україну. Над стрічкою працювали майже місяць. “Ми зробили 50-хвилинний документальний фільм про ситуацію в Україні”, – каже чоловік.

“Мій тато під час навчання мав змогу поїхати в Україну, де він прожив пів року, і зміг дізнатись про те, яка вона, Україна. Він зустрів там вже одного зі своїх найкращих друзів – Антона”, – підхоплює дочка.

Її батько добре пам’ятає, як підпільно міняв валюту, і як отримав купу купонів. Тож разом вони вирішили повернутися в Україну, щоб зрозуміти, як вона змінилася.

“Я закохався в Україну, коли приїхав туди вперше у 1993 році, але коли я приїжджаю туди зараз, то ще більше розумію, наскільки особливі ця країна і її люди. Та гадаю, більшість голландців знають Україну, передусім, через МН17. І це прикро, оскільки Україна – це набагато більше. Сподіваюся, що завдяки таким святам люди зможуть більше дізнатись про Україну”, – каже Рул Вюнхаарос де Мьо.

“Дні України” добігають кінця. Директор парку Ван Воорст тот Воорст повністю підтримує слова режисера. Каже: про Україну мають знати більше і саме тому він сподівається, що українська пісня ще не раз лунатиме у парку.

Ірина Драбок, Гаага
Джерело: Укрінформ