Як вже неодноразово писали експерти «АРК», недостатня увага до бюджетних та фінансових «кримських» питань може призводити до катастрофічних наслідків. Особливо коли йдеться про права людини та народів в умовах міждержавного конфлікту. Тому необхідно дослідити аспекти механізмів та порядку витрат українського бюджету на відповідну проблематику, особливо у поточних умовах. Можна констатувати, що задовго до окупації Криму «тягар освоєння» відповідних бюджетних коштів було покладено на Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики).

Саме цей орган тоді був призначеним головним розпорядником відповідної бюджетної програми за встановленим для цього кодом бюджетної класифікації (КПКВК) 2501120. А для того, щоб упорядкувати цю нелегку діяльність, український уряд своєю постановою від 9 червня 2011 року № 647 затвердив Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які були депортовані з території України [18].

Ув’язка підтримки корінних народів із аспектами прав депортованих, яка здавалася чиновникам логічною до окупації Криму, у наступному зіграла із посадовцями низку злих жартів, коли півострів було захоплено РФ. Адже, по-перше, бюджет відповідної програми формувався виключно за поданням регіональної влади (основним замовником була Рада Міністрів АР Крим, де за таке фінансове планування відповідав республіканський комітет, частку коштів просили й Севастополь та Херсонська область). Та, по-друге, до депортованих як мінімум формально відносилися не тільки кримські татари але й етнічні меншини – болгари, вірмени, греки та німці. З іншого боку питання підтримки корінних народів Криму, які перебували під загрозою зникнення (караїми та кримчаки), цією програмою не охоплювалися узагалі (бо ті етноси біли не депортовані).

Водночас розподіл цих коштів здійснювався без належного законодавчого підґрунтя, за умов відсутності профільного закону про депортованих. До його прийняття у державному бюджеті України щорічно виділялися значні грошові суми за КПКВК 2501120 через можливості, передбачені частиною 7 статті 20 та пунктом 16 Перехідних положень Бюджетного кодексу [1]. Можливо, таке «ручне регулювання» розподілу значних коштів тоді було вигідно окремим посадовцям як у Києві, так й у Сімферополі.

Характерно, що у Порядку 2011 року було зазначено, що «бюджетні кошти використовуються насамперед для завершення будівництва об’єктів із ступенем будівельної готовності більш як 70 відсотків відповідно до титулів об’єктів, які плануються до прийняття в експлуатацію в поточному році». Це мало стати основною статтею витрат. Однак природно дома так швидко не будуються, а тому, щоб не повертати невикористані гроші назад до бюджету. Мінсоцполітики вже у 2011 році, через декілька місяців після прийняття постанови № 647, просунуло до неї кілька цікавих змін. Відтепер бюджетні кошти за профільною програмою КПКВК 2501120 могли спрямовуватися також на видання художньої літератури мовою репатріантів та на фінансову підтримку засобам масової інформації, що видаються мовою депортованих. Фактично це стосувалося фінансування низки видань та окремих передач телерадіомовлення на каналах, що перебували у комунальній чи республіканській власності.

Після початку окупації Криму було схвалене профільний закон України від 17 квітня 2014 року № 1223 щодо відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою [13]. Зазначеним законом були встановлені державні гарантії щодо відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, створювалися умови для забезпечення їх життєдіяльності, задоволення соціальних, культурних та освітніх потреб. Отже, Україна отримала додаткове правове підґрунтя реалізації  програми КПКВК 2501120. Водночас, за умов окупації Криму, ці кошти могли (гіпотетичне) витрачатися на підтримку переміщених з Криму депортованих осіб, на підтримку депортованих, що мешкали до 2014 року на материковій України (насамперед це південь Херсонщини), а також й на пошук механізмів захисту прав депортованих осіб в Криму.

Складність таких завдань не зупинила укладачів державного кошторису, та у період 2016–2018 років, за бюджетною програмою КПКВК 2501120 «Розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які були депортовані з території України» Мінсоцполітики отримало кошторисних призначень у загальній сумі 149,6 мільйонів гривень. Спочатку спробуємо розібратися із долею цих коштів.

Одразу зазначимо, що їх не було спрямоване на забезпечення діяльності Меджлісу кримськотатарського народу або роботи Ради представників кримськотатарського народу. Нагадаємо, що цю Раду було у свій час запроваджено як механізм організаційного та матеріального забезпечення діяльності Меджлісу державою. Зокрема згідно указу Президента України від 3 квітня 2015 р. № 194/2015 головою Ради призначався голова Меджлісу, який мав затвердити персональний склад Ради, вносити до нього зміни, здійснювати керівництво діяльністю Ради [11] (чого за наступні шість років так й не відбулося, та не з вини держави Україна). Можливо поточна ситуація, коли Меджліс як Рада не може отримувати офіційну державну підтримку, знов-таки дуже комусь вигідна. А фінансово-посередницька роль у цьому окремих делегатів Курултаю, у наступному обраних на високі посади, ще стане предметом аналізу експертів (якщо на це очевидно не здатні уповноважені державні служби).

Втім, стратегічна ціль, заявлена у програмі 2501120 на 2016 рік, звучала як забезпечення соціального захисту осіб, депортованих за національною ознакою. Метою програми було визначене реалізацію державної політики з відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою [9]. Звісно що під відновлення прав, зокрема права на інформацію, можна підтягнути величезний вимір витрат. Тому саме цією нагодою і скористався головний розпорядник бюджетних коштів, коли вирішив витратити левову частку виділених коштів на «підтримку присутності української держави в інформаційному просторі тимчасово окупованих територій» в Криму [5].

Для цього у згаданому Порядку 2011 року урядовою постановою № 303 від 20 квітня 2016 року до напрямів витрат програми КПКВК 2501120 було віднесене «надання фінансової підтримки ТОВ «Телевізійна компанія «Атлант-СВ» як одержувачу бюджетних коштів». Гроші ці передавалися до «Атлант-СВ» для телеканалу з логотипом «АТR T», а саме «на оплату послуг супутникового зв’язку та частини заборгованості за такі послуги, що утворилася з лютого 2014 року, оренду та придбання телевізійного обладнання, оренду приміщень, оплату послуг з використання та придбання об’єктів авторського права» [18].

Не треба бути фахівцем у бюджетних відносинах, щоб зрозуміти, що фінансова підтримка телеканалу «АТR T», на яку пішло 87,6 % (124,3 мільйонів гривень) бюджетних коштів за програмою 2501120 протягом 2016–2018 років, не має відношення до «забезпечення соціального захисту» та узагалі має небагато спільного із законодавчою компетенцією Мінсоцполітики. У той самий період на напрями, прямо пов’язані із задоволенням соціальних та соціально-культурних потреб депортованих осіб, мало бути спрямоване лише 12,4 % (17,6 мільйонів гривень) [5].

Зазначимо, що положення про Мінсоцполітики, затверджене постановою уряду України від 17 червня 2015 року № 423, не зовсім корегувалося й із статтею 10 Закону № 1223. Це стосувалося визначення Мінсоцполітики органом, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб, а не у сфері захисту прав депортованих за національною ознакою осіб. При цьому здійснення фінансової підтримки телерадіокомпаній узагалі ніколи не належало до повноважень Мінсоцполітики [5], що до 2014 року «не було помітним», адже кошти на інформаційні потреби депортованих виділялися насамперед на регіональному рівні та водночас не приватним компаніям. Однак кошти на ці повноваження до 2020 року продовжували виділятися [12].

Процеси їх освоєння серед іншого були відображені у звіті Рахункової палати, затвердженому її рішенням від 23 квітня 2019 року № 10-3 і нам залишається його цитувати [5]. Як каже цей звіт, виділення коштів у період 2016–2018 років за бюджетною програмою 2501120 супроводжувалося суттєвими порушеннями. Зокрема міністри соціальної політики та фінансів, підписуючи відповідні накази, порушили вимоги частини 8 статті 20 Бюджетного кодексу України та пункту 6 Правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, стосовно термінів подання і затвердження паспорта бюджетної програми. Адже прикладом у 2016 році паспорт бюджетної програми 2501120 було затверджено за 19 календарних днів до кінця бюджетного року, що суперечило пункту 17 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу. Розкриємо невелику таємницю, що нікого за це ніяк не покарали, так саме як і за неефективне використання коштів.

Адже саме затягування із затвердженням паспортів та виділення коштів призводили до неможливості освоєння бюджетних коштів. Зокрема, саме у зв’язку із затвердженням паспорту бюджетної програми 2501120 лише у грудні 2016 року, 10 мільйонів 798 тисяч гривень, які були призначені на реконструкцію шкіл та мереж водопостачання, були перерозподілені на інші бюджетні програми. А кошти для виготовлення та придбання підручників та художньої літератури мовою репатріантів у сумі 1 мільйон 455 тисяч гривень були повернені до державного бюджету. Через подібну ситуацію у 2018 році на Херсонщині через прорахунки департаменту будівництва та розвитку інфраструктури Херсонської облдержадміністрації не було освоєне 15 мільйонів 100 тисяч гривень програми 2501120. Як результат не було здійснено будівництво школи естетичного виховання, після чого Херсонська облдержадміністрація перерахувала вартість проекту, зменшив її до 4 мільйонів 500 тисяч гривень. Але повторне подання щодо школи не було враховане урядом, адже за пропозицією Мінсоцполітики ці кошти були перерозподілені Мінфіном …для надання фінансової підтримки вищевказаному «Атлант-СВ» [5].

Втім певні спроби «урізати» фінансування за програмою 2501120 датуються саме 2017 роком. Згідно відомостей Мінсоцполітики фінансування розселення та облаштування депортованих осіб планувалося скоротити майже у 100 разів, до 300 тисяч гривень на рік [7]. Але уряд не пішов на такі заходи й спадаючі показники знову пішли в гору. Згідно бюджетних запитів плани витрат на програму 2501120 мали складати у 2020 році – 20 мільйонів 340 тисяч гривень; в 2021 році – 45 мільйонів 340 тисяч гривень; в 2022 році – 45 мільйонів 340 тисяч гривень [2]. До 2020 року ці кошти послідовно витрачалися на потреби «Атлант-СВ» для телеканалу «АТR T».

При цьому як мінімум формальна невідповідність таких витрат потребам забезпечення інформаційних прав кримськотатарського народу ставала доволі очевидною. Прикладом за п’ять років з часу набрання чинності Законом № 1223 статус особи, депортованої за національною ознакою, отримали лише декілька сотень осіб з більше ніж 7 тисяч представників кримськотатарського народу, які проживають на підконтрольній Україні території. Водночас такий статус за цей період отримували й особи іншого етнічного походження [5].

При  цьому телеканал «АТR T» став єдиним телеканалом який протягом 2016-2019 років отримував державну підтримку на свою діяльність в рамках програми 2501120. Тобто він став монополістом у цій сфері й тому мав надавати інформаційні послуги усім за депортованим національною ознакою особам. У паспорті бюджетної програми 2501120 на 2016 рік так і зазначалося, що «рівень охоплення депортованих за національною ознакою осіб інформаційними послугами передбачався на рівні 100 %» [9]. Водночас телеканал «АРТ Т» віщає лише на кримськотатарській, українській та російській мовах [23].

Втім, ці аспекти, хоча й свідчили про порушення бюджетного законодавства, можуть вважатися формальними, через безперечну нагальну потребу захисту прав кримськотатарського народу в умовах окупації. Оскільки предметом цього дослідження є суто бюджетні питання, його автор не зупиняється детально на особі керманича телеканалу «АРТ Т» Іслямова Ленура Едемовича, який є засновником, основним власником «Атлант-СВ» (97,3 % долі) та генеральним директором телеканалу «АРТ Т» [24]. Достатньо вказати на таке собі «призначення» Ленура Іслямова окупаційною владою «виконувачем обов’язки віце-прем’єр-міністра Республіки Крим» у квітні 2014 року та його наступне «звільнення з посади» у травні 2014 року на користь «призначеного» на це саме місце Руслана Бальбека [4]. Також достатньо додати, що з питань наявності у нього російського громадянства пан Іслямов за «дивним збігом» навесні 2014 року відповідальний (згідно низки публікацій) в «уряді» Сергія Аксьонова саме за «кошти допомоги депортованим»,  радить «дивитися не на паспорт, а на справи» [6].

Відзначимо лише, що фактично саме пан Іслямов з 2017 року оперував істотними коштами українського бюджету, виділеними саме на підтримку кримськотатарського народу. При цьому очевидно, що виключно власник, а не Мінсоцполітики визначав як інформаційну, так і господарську діяльність приватного телеканалу «АРТ Т». Зокрема у зазначений період цей телеканал запроваджував оплачувані послуги, серед іншого й в Криму [22], а також активно шукав фінансову підтримку та здійснював торгівлю сувенирною продукцією. За таких умов не дивно, що вже вказаний звіт Рахункової палати 2019 року щодо витрачання коштів програми 2501120 став резонансним. Як вказувалося у документі, «нормативна неврегульованість питань, пов’язаних із фінансовою підтримкою телерадіокомпаній», які функціонували в Криму, негативно вплинула на виконання у цієї бюджетної програми. Як наслідок, відзначалося у звіті Рахункової палати, «фінансування заходів бюджетної програми розпочиналося фактично лише у грудні відповідного року та з року в рік супроводжувалось невиконанням запланованих заходів, перерозподілом та невикористанням бюджетних коштів».

Як додавалося у звіті, Мінсоцполітики як головним розпорядником не було забезпечено належного контролю на всіх етапах бюджетного процесу. Як було доведене Рахунковою палатою, це зумовило неефективне використання та управління коштами, а також недосягнення окремих завдань та результативних показників програми 2501120. Дійсно саме це для публічних коштів є основним, оскільки виміряти якісні та кількісні показники мовлення приватної телекомпанії доволі складно, особливо коли державне фінансування становить лише частину її надходжень. Така ситуація призводила до того, що посадовці з органів контролю періодично вказували на нові порушення бюджетного законодавства [5]; [26], фінансування «Атлант-СВ» призупинялося, водночас значуща частина суспільства вимагала від держави невідкладно відновити підтримку «АРТ Т».

Втім інші отримувачі коштів Мінсоцполітики, а це насамперед соціально вразливі категорії осіб, також не могли зрозуміти пріоритети роботи міністерства. Прикладом у 2019 р. поруч із витратами у 35,2 мільйонів гривень на «АРТ Т» Мінсоцполітики витрачало на діяльність протезно-ортопедичної та медично-реабілітаційної допомоги свого профільного науково-дослідного інституту 26,76 мільйонів гривень, а на підвищення кваліфікації працівників системи соціального захисту усієї України всього 644,1 тисяч [2]; [10].

Водночас ця проблема носить системний характер та про неї вже писала Рахункова палата у іншому звіті, від 8 листопада 2016 року № 23-2, присвяченому аналізу діяльності Міністерства інформаційної політики. Як вірно вказувалося у тому документі, в Україні в умовах гібридної інформаційної війни не розроблено та не затверджено Стратегію розвитку інформаційного простору України. У звіті додавалося, що проект Концепції інформаційної безпеки України Мінінформполітики було розроблено, але на затвердження до уряду України не подано. У результаті, як констатувалося Рахунковою палатою, було фактично унеможливлено розроблення та ухвалення відповідної державної програми щодо протидії внутрішнім і зовнішнім загрозам [19].

Слід додати, що проект вказаної Стратегії безуспішно розроблявся із 2014 року [21], а замість проекту Концепції указом Президента України від 25 лютого 2017 року № 47 було затверджене Доктрину інформаційної безпеки України [20]. У тому ж у 2015 році було створене «Мультимедійну платформу іномовлення України», яка у 2015 році отримала 23,6 мільйонів бюджетних коштів. Тоді ж періодично обговорювалося питання – чи було б державі корисніше, у інформаційному та фінансовому вимірах, утворити державний телеканал для забезпечення присутності в інформаційному просторі окупованих територій, ніж надавати щорічну підтримку приватному комерційному підприємству [9]. Крім того, як вже вказувалося, сам зміст програми 2501120 мав би наштовхнути чиновників на перегляд пропорційності розподілу державної підтримки депортованих, із тим, щоб таке фінансування не стосувалося насамперед «розселення та облаштування» співробітників телеканалу «АТР Т».

Ймовірно саме ця ситуація й призвела до того, що у державному бюджеті України на 2020 рік кошти на програму 2501120 не були виділені узагалі. Тоді ж владою було заявлене, що основна підтримка телеканалу «АТР Т» надалі буде здійснюватися Міністерством культури та інформаційної політики України (Мінкультінформ) за бюджетною програмою КПКВК 3801020 «Виробництво та трансляція телерадіопрограм для державних потреб, збирання, обробка та розповсюдження офіційної інформаційної продукції, фінансова підтримка системи державного іномовлення України». Загальний обсяг витрат за цією програмою передбачався у 442 мільйони 643 тисячі гривень [25]. Серед іншого ця ситуація призвела до того, що у бюджеті на 2020 рік та в наступному кошти на власне потреби депортованих на підконтрольній територій (як розміщених там до 2014 року так й переміщених осіб) припинили виділятися узагалі [18]. До речі й реальні потреби цих осіб, депортованих за національною ознакою, так й не були з’ясовані належним чином.

Як випливало із річного паспорту бюджетної програми за КПКВК 3801020, затвердженому Мінкультури у лютому 2020 року, із початкове запланованих 437,7 мільйонів гривень передбачалося видатків на потреби «ATR Т» у розмірі 50,34 мільйони гривень. Оскільки на початок 2020 року такі витрати із бюджетним законодавством не узгоджувалися узагалі – щодо них у паспорті програми стояла примітка «до прийняття рішення Уряду щодо фінансової підтримки телеканалу». Серед підстав виконання бюджетної програми 3801020 ані потреби депортованих, ані права корінних народів України не згадувалися. Ціллю державної політики за цим напрямом було визначене те, що «українець частіше стикається з маніпулятивними та фейковими новинами, повідомленнями та матеріалами», а метою бюджетної програми заявлялося зменшення вдвічі обсягу маніпулятивного контенту та контенту держави – агресора [17].

Слід вказати, що хоча питання «ATR Т» у програмі 3801020 у 2020 році з’явилися уперше, виділення за нею коштів тривало з 2015 року згідно Порядку використання коштів, затвердженого урядовою постановою від 28 жовтня 2015 року № 915. Традиційно двома одержувачами бюджетних коштів цієї програми були Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ» та вже згадане державне підприємство «Мультимедійна платформа іномовлення України». Прикладом на ці дві структури у 2018 р. було виділене 483,2 мільйони гривень [3]. За таких умов незрозумілим залишається не віднесення відповідних потреб «ATR Т» до програми 3801020 одразу, з часу її створення. Слід вказати, що згадані у паспорті програми  3801020 очікувані зміни були дійсно запроваджені у законодавство, постановою уряду України від 6 травня 2020 року № 346.

Цим актом було вказане, що «Атлант-СВ» є одержувачем бюджетних коштів у частині фінансової підтримки телеканалу з логотипом «АТR T», та що ці кошти спрямовуються на безповоротній основі на оплату послуг супутникового зв’язку, оренду телевізійного обладнання, оренду приміщень, оплату послуг з використання та придбання об’єктів авторського права. Розподіл таких коштів мав здійснюватися між «Укрінформом», «Мультимедійною платформою іномовлення України» та «Атлант-СВ» «відповідно до поданих обґрунтувань потреби в коштах і детальних розрахунків витрат», а план їх використання «Атлант-СВ» тепер мав погоджувати із міністерством [14]. Вже після цього іншою постановою уряду, від 17 червня 2020 р. № 488 згадки про фінансування  «Атлант-СВ» було виключене з Порядку 2011 р., а отже із повноважень Мінсоцполітики та з програми 2501120. Утім розвиток подій на цьому не був завершеним. Адже протягом 2020 року точилася дискусія про переведення функціоналу Мінкультінформу в підтримці телерадіомовлення (а отже й у питаннях «АТR T») до Міністерства реінтеграції тимчасово окупованих територій України (Мінреінтеграції) [27].

Підтвердженням цього став державний бюджет на 2021 рік, де кошти програми 3801020 було скорочене до 157,8 мільйонів гривень, а саму програму перейменоване на «Збирання, обробка та розповсюдження офіційної інформаційної продукції» [16]. При цьому фінансування програми 2501120 у 2021 році не відновлене, замість чого у підпорядкуванні Мінреінтеграції виникла нова програма 3901080 «Забезпечення інформаційного суверенітету України, розвиток мов корінних народів, що проживають на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополь, та фінансова підтримка системи державного іномовлення України», на яку наразі виділене дещо більше 348,7 мільйони гривень. З назви цього акту очевидно, що, за умов збереження бюджетної підтримки компанії «АТR T», вона буде здійснюватися саме за цією програмою. При цьому примітно, що у 2021 році, як й раніше фінансова підтримка держпідприємства «Кримський дім» за бюджетною програмою 3801480 залишилася у повноваженнях Мінкультінформу (у 2021 році буде виділене 4 мільйони 598 тисяч гривень, а у 2020 – виділялося 4 мільйони 257 тисяч гривень) [15].

Таким чином наразі бюджетна підтримка Україною реалізації колективних прав кримськотатарського народу є обмеженою. Ключовими викликами у цьому стало припинення фінансування фактичних потреб депортованих осіб, зокрема й тих, про проживають на підконтрольній території України, а також загальні недоліки інформаційної стратегії України.

У вимірі інформаційних прав кримських татар середньострокова перспектива фінансування  державою окремих приватних телеканалів для організації кримськотатарського мовлення об’єктивно не має перспективи, а політика із цього питання Мінреінтеграції ще не сформована. Питання утворення державної кримськотатарської редакції мовлення наразі навіть не обговорюється, а за умов початку дискусії вона ймовірно буде політично заблокованою через діяльність «Атлант-СВ».

Решта потенційних напрямів бюджетного фінансування потреб кримських татар також є неможливою до схвалення профільного закону про корінні народи України або хоча б до відновлення діяльності Ради представників кримськотатарського народу. Активне блокування усіх цих заходів окремими особами об’єктивно сприяє завданням держави-агресора, водночас влада України не може здійснювати ці кроки самостійно, без узгодження із самим кримськотатарським народом. Вихід з цього «замкненого кола» бюджетного забезпечення прав корінних народів має стати предметом окремих досліджень

Хамза Курбанов

Джерело: Асоціація реінтеграції Криму

 

1. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 р. № 2456-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17

2. Бюджетні запити на 2020-2022 роки. URL: https://www.msp.gov.ua/news/17656.html

3. Виконання бюджетних програм у 2018 році. URL: https://feao.org.ua/wp-content/uploads/2018/11/2018-11-15_kpkv_3801020_3801030_mip.pdf

4. Госсовет Крыма уволил крымскотатарского вице-премьера 28 мая 2014. URL: https://www.rbc.ru/politics/28/05/2014/57041d8a9a794761c0cea32e

5. Звіт про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених на розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які були депортовані з території України: рішення Рахункової палати від 23.04.2019 р. № 10-3. URL: http://rp.gov.ua/upload-files/Activity/Collegium/2019/10-3_2019/Zvit_10-3_2019.pdf

6. Ислямов о своем российском гражданстве: Не на паспорт смотрите, а на поступки. URL: https://gordonua.com/news/crimea/islyamov-o-svoem-rossiyskom-grazhdanstve-ne-na-pasport-smotrite-a-na-postupki-133535.html

7. Інформаційна довідка щодо фінансування Міністерства соціальної політики України в 2016–2020 рр. URL: https://feao.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/02_11_2017_min_social_politic.pdf

8. Мультимедійна платформа іномовлення України. Пояснювальна записка. URL:  https://uatv.ua/wp-content/uploads/2017/11/Poyasnyuvalna-zapyska-za-2016r.pdf

9. Паспорти бюджетних програм на 2016 рік. офіційний сайт Міністерства соціальної політики України.URL: https://www.msp.gov.ua/news/13257.html

10. Паспорти бюджетних програм на 2019 рік. Офіційний сайт Міністерства соціальної політики України. URL: https://www.msp.gov.ua/news/16646.html

11. Питання Ради представників кримськотатарського народу: указ Президента України від 3 квітня 2015 р. № 194/2015 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/194/2015

12. Прем’єр-міністр під час звіту Уряду: 2017 рік став роком відкриття нових можливостей в більшості сфер. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/premyer-ministr-pid-chas-zvitu-uryadu-2017-rik-stav-rokom-vidkrittya-novih-mozhlivostej-v-bilshosti-sfer

13. Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою: закон України від 17 квітня 2014 р. № 1223-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1223-18#Text

14. Про внесення змін до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виробництва та трансляції телерадіопрограм для державних потреб, збирання, оброблення та розповсюдження офіційної інформаційної продукції, фінансової підтримки системи державного іномовлення України: постанова Кабінету Міністрів України від 6 травня 2020 р. № 346. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/346-2020-п

15. Про Державний бюджет України на 2020 рік: закон України від 14 листопада 2019 р. № 294-IX  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294-20

16. Про Державний бюджет України на 2021 рік: закон України від 15 грудня 2020 р. № 1082-IX https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20

17. Про затвердження паспорта бюджетної програми на 2020 рік за КПКВК 3801020: наказ Міністерства культури, молоді та спорту України від 27 лютого 2020 р. № 1154. URL: https://mkip.gov.ua/files/pdf/3801020%20(1).pdf

18. Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розселення та облаштування депортованих кримських татар та осіб інших національностей, які були депортовані з території України: постанова КМУ від 9 червня 2011 р. № 647. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/647-2011-п

19. Про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Міністерству інформаційної політики на забезпечення інформаційного суверенітету України та функціонування державних інформаційних ресурсів: рішення Рахункової палати від 8 листопада 2016 р. № 23-2. URL: https://rp.gov.ua/upload-files/Activity/Collegium/2016/zvit_23-2_2016/R_RP_23-2.pdf

20. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України»: указ Президента України від 25 лютого 2017 р. № 47/2017 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/47/2017

21. Про розгляд проекту Указу Президента України «Про затвердження Стратегії розвитку інформаційного простору України на період до 2020 року», що надійшов від Держкомтелерадіо: засідання Національної ради від 18 грудня 2014 р. URL: https://www.nrada.gov.ua/decisions/pro-rozglyad-proektu-ukazu-prezydenta-ukrayiny-pro-zatverdzhennya-strategiyi-rozvytku-informatsijnogo-prostoru-ukrayiny-na-period-2020-roku-shho-nadijshov-vid-derzhkomteleradio/

22. Публічний договір про надання послуг по доступу до відеоматеріалів сайту atr.ua. URL: https://atr.ua/page/8/oferta

23. Телеканал «АТР». URL: https://atr.ua/

24. ТОВ ТК АТЛАНТ-СВ. Досьє Компанії. URL: https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/20728100/

25. Урядом посилено соціальний захист громадян із числа депортованих кримських татар та осіб інших національностей, депортованих з території України. URL: https://www.msp.gov.ua/news/18783.html

26. Щодо ситуації з фінансуванням телеканалу «ATR T». 11 лютого 2020 р. URL: https://www.treasury.gov.ua/ua/news/shchodo-situaciyi-z-finansuvannyam-telekanalu-atr-t

27. Юлия Островская, UATV/«Дом»: Наши первые 4-серийные сериалы появятся в сентябре 2021-го. URL: https://detector.media/production/article/181367/2020-10-08-yulyya-ostrovskaya-uatvdom-nashy-pervye-4-seryynye-seryaly-poyavyatsya-v-sentyabre-2021-go/