Рівень води в річках і водосховищах України досяг найнижчого рівня за весь період спостережень із 1885 року, що становить загрозу здоров’ю і благополуччю українців, а також доходам української промисловості і уряду, загострюючи тим самим напруженість у відносинах з Росією з приводу водопостачання до окупованого Криму і ставлячи під сумнів надії на більш широке регіональне економічне і політичне співробітництво, засноване на розвитку водного шляху «Північ-Південь» з Чорного моря до Балтики.

Критичне зниження рівня води у водосховищах і річках змусило українських чиновників і експертів звернути особливу увагу на цю проблему. На думку деяких фахівців, через контроль ресурсів державою, постійні проблеми з бюрократичною плутаниною, а також системну корупцію і спекуляцію щодо цін на продукти харчування, зусилля Києва можуть виявитися невчасними і нанести Україні набагато більшої шкоди, ніж могли це передбачити в адміністрації Володимира Зеленського. На сьогоднішній день цій проблемі приділяється недостатньо уваги, за винятком наслідків для окупованого Криму. Однак, якщо експерти все ж таки мають рацію, серйозна і широкомасштабна посуха значною мірою може вплинути на майбутнє України, долю її населення, а також на відносини з сусідніми країнами як на сході, так і на півночі і заході.

Протягом кількох років Україна страждає від посухи, а нестача води призводить до скорочення виробництва продовольчих товарів. За словами київського оглядача Дениса Лавнікевича, в цьому сезоні ситуація помітно погіршилася через і без того низький рівень грунтових вод, річкових стоків і запасів водосховищ, а також меншу кількість опадів взимку, аніж зазвичай. Кінець квітня порадував дощами — за день побивши в Києві 129-річний рекорд. Але в цілому, щоб скоротити дефіцит води в країні, опадів виявилося недостатньо. Самі по собі зливи в квітні–травні не гарантують, що Україна зможе продовжувати експортувати зернові звичними обсягами (40 % доходів зовнішньої торгівлі країни надходять від експорту продовольства), — якщо тільки не підвищаться ціни всередині країни.
Свою стурбованість висловлюють захисники прав споживачів і сільгоспвиробники, наполягаючи на обмеженні експорту. Але більшість експортерів і урядовців не хочуть жертвувати валютними надходженнями, особливо з урахуванням того, що інші країни вже відчули серйозні проблеми з нестачею продовольства і, ймовірно, розглядатимуть Україну в якості постачальника. Про це також заявляють чиновники Організації Об’єднаних Націй. Як стверджує Д. Лавкіневич, якщо посуха триватиме й надалі, як це зараз прогнозують синоптики, простір для маневру усіх зацікавлених сторін може обмежитись ще більше.

Проблеми з водою, з якими має справу українська влада, набагато масштабніші, ніж вона собі це уявляє, продовжує Д. Лавнікевич. Рівень води у водосховищах, від яких залежить Київ, найнижчий з 1925 року, а населення міста тоді було набагато менше. Експерти припускають, що запаси води скоротяться ще більше, а населення столиці постраждає як від нестачі продовольства, так і від нестачі води. Рівень води в річках України, через які проходить міжнародний водний шлях Е40 «Північ-Південь» із Білоруссю і Польщею, найнижчий за останні десятиріччя. Дійсно, в деяких місцях він настільки малий, що ускладнює пересування барж. Транспортні компанії змушені або завантажувати баржі до 65 % їх загальної місткості, або відправляти навалочні вантажі залізницею, що значно дорожче.

Українська влада явно б’є на сполох: на недавньому засіданні Ради національної безпеки і оборони України секретар РНБО Олексій Данилов закликав уряд розглядати посуху як питання національної безпеки і вжити негайних заходів щодо забезпечення «водної безпеки держави» у 2020 році.

Новий міністр інфраструктури України Владислав Криклій обіцяє подолати цей виклик шляхом використання досвіду урядів західних країн, таких як Франція і Німеччина, які також надто залежать від водного транспорту. Але є серйозні причини сумніватися в його спроможності вирішити цю проблему, стверджує Д. Лавнікевич. По-перше, досі не прийнятий внесений до парламенту у січні ц. р. законопроект про внутрішній водний транспорт. По-друге, навіть у разі остаточного прийняття документа, він не передбачає фінансування, необхідного для відновлення водних шляхів країни. І, по-третє, на думку експерта Євгена Бачева, гендиректора неурядової організації «За відродження річки Дніпро, як головної транспортної артерії України», навіть якщо знайдуться гроші, законопроект матиме явно корупційно-спекулятивний характер, так як передбачає партнерство між державним і приватним сектором. Новий законопроект — не є вирішенням, а скоріше «найгіршим з варіантів» за останні вісім років, вважає Є. Бачев.

В залежності від того, наскільки праві Є. Бачев і Д. Лавнікевич, — а наявна у них інформація дозволяє припустити, що все-таки праві — через посуху Україну чекає сумне майбутнє. Не виключено, що вона не зможе експортувати обсягами минулих років, щоб не спровокувати стрімке зростання цін на продукти харчування всередині країни. Можливо, Україна не зможе вирішити проблему з дефіцитом води в районах, прилеглих до окупованого Криму, що підвищить ймовірність всюдисущого втручання Росії. І, останнє, через гостру нестачу води Київ може втратити можливість брати участь в будівництві тристороннього водного шляху «Північ-Південь», що могло б стати основою для участі України в регіональній «Ініціативі трьох морів».

Пол Гобл
Джерело: The Jamestown Foundation