Дискусії щодо реінтеграції Донбасу в Україні тривають давно. Одна з ключових проблем в цих дискусіях стосується того, хто саме на окупованих зараз територіях може бути амністований. Дослідження громадської думки у цьому контексті стосуються здебільшого того, амністія для яких соціальних груп може бути прийнятною для українського суспільства. Це стосується у першу чергу професійних груп: лікарів, працівників комунальної сфери, освітян та ін. Не претендують на амністію наближені до окупаційної влади, працівники “силовиків” “Л/ДНР”, члени НЗФ. Але ця дискусія обходить стороною місцевих активістів, членів громадських організацій. Проблема ускладнюється, коли ми говоримо про молодь, яка належить до місцевого активу.

Активна молодь в демократичних суспільствах є важливим агентом змін, але в “Л/ДНР” активізм має свою специфіку. Полягає він у тому, що офіційні громадські організації в окупованому Донбасі підпадають під тотальний контроль місцевої “влади” і фактично є соціальними агентами цієї “влади”.

Для майбутньої молодіжної політики України на цих територіях це є суттєвими проблемами, які мають політичний, соціальний та етичний виміри. Рано чи пізно Україна опиниться в класичній ситуації взаємовиключних можливостей. Її драматизм полягатиме в тому, що об’єктом кари або помилування опиниться молодь, яка в умовах демографіної катастрофи Донбасу все більш стає “дефіцитною”.

Форми молодіжного активізму в “Л/ДНР” можна розрізняти за відношенням до “республіканської влади”. За цим критерієм можемо виокремити молодіжні організації, по-перше, дочірні. До них відносяться у першу чергу Молодіжні парламенти при “Народних радах” “ДНР” та “ЛНР”, молодіжні організації при місцевих політичних партіях та молодіжні організації, які не мають відкритого зв’язку із “владою”. Можемо сказати, що в “Л/ДНР” практикується  політичний та не політичний молодіжний активізм. Ми, звичайно, не претендуємо на описання усіх проявів молодіжного активізму в “Л/ДНР”. Наше завдання полягає в тому, щоб  на декількох кейсах розглянути ті проблеми, з якими доведеться зіткнутись Україні в процесі реінтеграції окупованих територій.

Політичний активізм. Найбільш політичними молодіжними організаціями в “Л/ДНР” є молодіжні парламенти при “Народних Радах”. Їх метою є налагодження зв’язку молоді із органами управління в “республіках” та залучення молоді до прийняття рішень. Ми ж можемо сказати інакше: з точки зору України метою цих організацій є легітимізація “Л/ДНР” в молодіжному середовищі та посилення залежності від російської політичної системи.

Молодіжні парламенти – російська практика. Тому не дивно, що молодь “Л/ДНР” перебуває в режимі співробітництва і комунікації із відповідними структурами в РФ. Молодіжні парламенти “республік” у їх взаємодії із подібними російськими молодіжними об’єднаннями є складовою системи залежності окупованого Донбасу від російської політичної та регіональної структури, яка вибудовується на різних рівнях під кураторством окремих депутатів Держдуми РФ. Молодіжні парламенти російських регіонів у цьому контексті стають інструментами трансляції та насадження російської політичної культури на території непідконтрольного Україні Донбасу. Програмні, ідеологічні та ціннісні патерни, таким чином, інкорпоруються в місцеву політичну практику.

Проникнення в цільову групу молодіжними парламентами здійснюється через систему партнерства із місцевими вишами, про що свідчить, наприклад, список партнерів Молодіжного парламенту “ДНР”.

Основною особливістю молодіжних парламентів, як й інших політичних організацій є те, що вони відтворюють та транслюють політику “дорослих”. Молодь відтворює і специфіку політичної мови, і загальну агресивність “Л/ДНРівської” риторики стосовно України. Прикладом є звинувачення депутатки МП ЛНР Дар’ї Ганевої в “моральном уродстве” В. Зеленського, після його інтерв’ю Guardian[1].

Для повернення на окупованих територіях української влади молодіжні парламенти є безперечною перешкодою, адже мета цих організацій полягає у підготовці кадрів для органів влади в “республіках” та залученні молоді до суспільно-політичних процесів. Іншими словами: формування лояльного та вірного до режиму кадрового резерву, поширення серед місцевої молоді відповідної ідеології та картини світу. Загалом, дані організації умовно можна віднести до “громадянського суспільства”, адже створювались вони адміністративно місцевими “парламентами”.

“Неполітичний” активізм. Звичайно, “легальні” в “Л/ДНР” молодіжні об’єднання можна вважати аполітичними досить умовно, розуміючи їх залежність від “дорослих” кураторів. Однією із таких  об’єднань є Общественное Движение “Молодая республика” – найбільш чисельна молодіжна організація в ДНР, що є інструментом місцевої влади в реалізації молодіжної політики. Організація діє у домінуючому ідеологічному полі, тісно співпрацюючи з відповідними “міністерствами” ДНР. Тому у деяких проектах бере участь вище керіництво “республіки” [https://mrespublika.ru/index.php?option=com_spsimpleportfolio&view=item&id=15:sssr].

Мету своєї діяльності ОД “МР” визначає так: “объединить всех молодых патриотов Донбасса на благо победы в борьбе за независимость Донецкой Народной Республики и строительства нового справедливого и свободного государства, где царит равенство, и люди живут по совести” [https://mrespublika.ru/]. Іншими словами, метою діяльності організації є виробництво лояльної до місцевого політичного режиму та РФ молодої людини-носія “донбаської” ідентичності.

На території окупованої луганщини є подібні організації, які об’єднані в “Асоціацію молоді Луганщини”, що централізує управління молодіжними активізмом.

Крім контрольованого молодіжного активізму в “Л/ДНР”, перед майбутньою українською молодіжною політикою постає також і проблема реінтеграції освітньої системи, яка випустила за роки окупації не одну тисячу молодих людей із дипломами, які не визнаються ніде, крім “Л/ДНР” та в рідких випадках у РФ.

Найбільшою перешкодою для реінтеграції активної молоді є ускладнена комунікація з нею. Для цього є і суто правові підстави, і суто ідеологічні. Але крім цього, для молодіжних активістів, що контролюються “владою” “республік” є неможливим приховування своєї політичної ангажованості. Адже саме можливість “опустити” політичну позицію стає важливою умовою налагодження стосунків з іншими на “загальнолюдських основах”. Таким чином, виникає ситуація, коли велика кількість амбітних молодих людей будуть позбавлені простору для маневру. При цьому, можемо припустити, що можливість змінити активну політичну позицію, наприклад, на індиферентну в умовах авторитарних “Л/ДНР” є не таким простим і безпечним актом. В разі потреби швидкої реінтеграції значна частина молодіжного активу “Л/ДНР” може опинитися фактично перед необхідністю еміграції в РФ.

Проблема ускладнюється тим, що члени молодіжних організацій засвоюючи антагоністичну ідеологію, стають засобом втілення політики місцевої влади. Але й, крім цього, така молодь все ж є носієм важливого соціального досвіду і компетенцій, що набуває особливої важливості в умовах кризи людських ресурсів окупованого Донбасу. Адже відновлення української влади на цих територіях вимагає у першу чергу залучення ефективних соціальних агентів.

До основних загроз для молоді “Л/ДНР” належать також складність реалізації щодо неї принципів української молодіжної політики: “повага до поглядів молоді та її переконань; надання  права  і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні  й  реалізації  політики  та програм,   що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема”[2]. При цьому цілком реальною виглядає загроза стигматизації цієї категорії молоді. Україна потрапляє у складну ситуацію необхідності виконувати власне законодавство та орієнтуватись на громадську думку, яка навряд буде сприятливою відносно людей, наближених до “республіканської влади”.

Таким чином, дискусії щодо реінтеграції Донбасу сьогодні повинні бути розширені. Україна стоїть перед необхідністю розробки молодіжної політики, орієнтованої на окупований Донбас, яка б забезпечувала права місцевої молоді, але й була ефективною в контексті нейтралізації політичної антагоністичності молодих активістів.

[1] https://molparlament.com.ru/news/1372-cinichnye-vyskazyvanija-zelenskogo-o-donbasse-pokazali-ego-moralnoe-urodstvo.html?fbclid=IwAR3BkhhW5l2lrQR1zPv4dXXa8K5n6e2SD8yLgD5WCXxs7KmFNnTlkKVg0f0

[2] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2859-12

Ковтун Олександр Сергійович, кандидат соціологічних наук, доцент кафедри психології та соціальної роботи, Хмельницький інститут соціальних технологій університету “Україна”