УНІАН

За 30 років незалежності Україна все далі від Росії.

Від колишнього «стратегічного партнера», «союзника» і навіть «братнього народу» вона поступово віддаляється геополітично, культурно та світоглядно.

Російська ведуча Ольга Скабеєва нещодавно поскаржилася, що російсько-українським відносинам може бути «хана» через символічну пісню українських десантників про російського президента.

Але реальні стосунки між країнами вже давно можна описати і значно гіршими епітетами.

Які етапи проходило це віддалення України від Росії та наскільки далеко зараз Київ від Москви?

Про що писав Кучма

Кучма і Єльцин
Президенти України та Росії Леонід Кучма та Борис Єльцин тиснуть один одному руки під час неформальної зустрічі у Підмосков’ї, 4 липня 1999 р. УНІАН

«Україна — не Росія» — так назвав ще у 2003 році свою книжку Леонід Кучма, президент України, який мав чи не найкращі стосунки з Росією в часи незалежності.

Ця фраза тоді викликала шквал критики у Росії, мовляв, український президент акцентував на тому, що роз’єднує, а не об’єднує українців та росіян.

Леонід Кучма ж пояснив, що просто пояснив, що Київ — не лише „мать городов русских», а ще й столиця незалежної України з відмінною від Росії історичною долею.

«За останні три десятиліття Україна будувала окрему національну та політичну ідентичність, що відрізняє її від Росії», — каже BBC News Україна Джон Лоу.

Він асоційований член програми «Росія та Євразія» британського центру Chatham House, автор книги Germany’s Russia problem: The struggle for balance in Europe.

Учасники урочистого збору з нагоди річниці Переяславської ради тримають українські та російські прапори поряд із пам'ятником Богдану Хмельницькому в Сімферополі
Учасники урочистого збору з нагоди річниці Переяславської ради тримають українські та російські прапори поряд із пам’ятником Богдану Хмельницькому в Сімферополі, 17 січня 2009 р. Переяславська рада 1654 року у радянській, а перед тим царській російській історіографії вважалася головною датою «об’єднання» народів України та Росії. УНІАН

«А Росія водночас повернулася до традиційного бачення себе як головної Євразійської сили, що неповна без України», — додає британський експерт.

За його словами, суперечність інтересів Києва та Москви почала наростати задовго до 2014 року, але вибухнула після Революції гідності, «коли Росія побачила можливість захопити Крим».

«У підсумку вона значно посилила національне почуття України та її впевненість, що країна може йти власним шляхом розвитку», — пояснює Джон Лоу.

А рух Росії до авторитаризму переконав багатьох українців у тому, що така авторитарна Росія «мало що може запропонувати Україні».

За словами експерта, російський президент Путін послідовно проявляв нерозуміння України: «Він хотів посилити Росію через підкорення України, а натомість послабив свою країну, відштовхнувши союзника, який був культурно дуже близький до Росії».

Етапи віддалення України від Росії

Київ, квітень, 1990 року
«Вимога правди про Чорнобиль стала мобілізаційним моментом для українського суспільства», — розповідав історик Сергій Плохій. Фото: Київ, квітень, 1990 року. IGOR KOSTIN/SYGMA VIA GETTY IMAGES

Науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та професор політології «Києво-Могилянської академії» Олексій Гарань вважає, що розходження України з Росією почалося ще до незалежності.

«Я б почав з Чорнобильської катастрофи — це був яскравий приклад, що Москва не рахується з Україною, а Компартія чхає на український народ. Це та точка, від якої треба відштовхуватися», — каже політолог в розмові з BBC News Україна.

Аварія на побудованій лише за 100 км від Києва Чорнобильській атомній станції, через яку в столиці УРСР навіть не скасували першотравневий парад, викликала десятки акцій протесту, які продовжувалися до 1997 року вже під жовто-синіми прапорами.

«Вимога правди про Чорнобиль стала мобілізаційним моментом для українського суспільства, для створення Руху», — пояснював раніше історик Сергій Плохій.

Перша чеченська війна
Перша російсько-чеченська війна почалася у 1994 році. GETTY IMAGES

Олексій Гарань продовжує: «А далі багато чого було: та сама війна у ЧечніРадянський Союз так і не отямився від трагедії Афганістану, а тут в Росії почалася Чечня. І багато людей в Україні замислилися: ми хочемо бути з Росією, щоб наші діти воювали і помирали у Чечні?»

За словами політолога, поглибило відмінність України від Росії і ухвалення Конституції у 1996 році.

«Конституція України приймалася консенсусно, на відміну від Росії, де через це розстрілювали парламент», — нагадує Олексій Гарань.

Конституційна криза в Росії між президентом Єльциним та керівництвом російського парламенту восени 1993 року завершилася збройним протистоянням у Москві.

У міждержавних відносинах протиріччя між Україною у 1990-х стосувалися статусу Криму і Севастополярозподілу Чорноморського флоту та постійних газових суперечок.

Не покращив взаєморозуміння на початку 2000-х і збитий над Чорним морем російський Ту-154.

Україна офіційно так і не визнала, що літак випадково збили її військові під час навчань, але компенсації виплатила.

Тузла
У жовтні 2003 Україна спішно позначала свій кордон із Росією — державою, із якою мала великий договір про дружбу 1997 року УНІАН

А у 2003 році сталася Тузла — в останні дні вересня Росія несподівано почала будувати дамбу у Керченській протоці: від російського Таманського півострова до острова Тузла, що належав Криму, а відтак, Україні.

Наприкінці жовтня російських будівельників дамби і українських прикордонників на Тузлі вже розділяло буквально 100 метрів.

Завершилося все напруженими переговорами і підписанням Договору про співробітництво в Азовському морі (чинний до цього часу).

Зараз Тузла — одна з опорних точок, на яких Росія збудувала міст через Керченську протоку до анексованого Криму.

Кузьмук, Кучма, Путін, Янукович
28 жовтня 2004 року — міністр оборони України Олександр Кузьмук, президенти України Леонід Кучма і Росії Володимир Путін та прем’єр-міністр України і кандидат на пост президента Віктор Янукович приймають парад на честь 60-річчя звільнення України від нацистів. УНІАН

2004 року відбувся один з найсильніших українсько-російських розколів — «Помаранчева революція», яка не дала стати президентом проросійському кандидату Віктору Януковичу.

Москва відверто ставила на його перемогу.

Володимир Путін за кілька днів до виборів приїжджав до Києва на вперше організований парад до річниці визволення України від нацистів, щоб постояти поруч з Януковичем (той самий зворушливий епізод з цукеркою), а пізніше навіть поздоровив його з перемогою.

Але перемоги проросійського кандидата тоді не сталося, що у Кремлі сприйняли як особисту поразку.

За Віктора Ющенка відносини України з Росією відчутно похолоднішали, символом чого став новорічний газовий конфлікт 2005-2006 року.

Ющенко та Івченко
2 січня 2006 року, президент України Віктор Ющенко, голова НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко (другий праворуч) та прем’єр-міністр України Юрій Єхануров (ліворуч) під час наради з питань газопостачання споживачів України. УНІАН

А під час російсько-грузинського конфлікту 2008 року Київ виступив на боці грузинів та намагався заборонити участь кораблів російського Чорноморського флоту у бойових діях.

У 2010 році Віктор Янукович з другої спроби став президентом і рух Києва від Москви уповільнився.

Тоді Україна офіційно відмовилась від законодавчо закріпленого прагнення вступити в НАТО та уклала Харківські угоди про продовження базування Чорноморського флоту Росії в Криму з 2017 до 2042 року.

Севастополь
28 липня 2013 року, Севастополь, російські та українські морські піхотинці марширують на Дні флоту України і Дні Військово-морського флоту Росії. «Україна і Росія були і залишаються стратегічними партнерами», — заявив тоді український президент Віктор Янукович. УНІАН

Утім 2014 рік все змінив.

«Це був крах всіх ілюзій на стратегічне партнерство з Росією — ніхто не міг подумати, що росіяни будуть вбивати українців на Донбасі, в тому числі й російськомовних», — підсумовує етапи Олексій Гарань.

Росія заперечує участь своїх регулярних військ у війні на Донбасі, але Путін визнає, що там є «добровольці».

Він додає, що революції в Україні у 2004 та 2014 роках від початку не були антиросійськими (як і в 2020 році у Білорусі), але у підсумку стали такими через дії Росії.

Так в чому різниця

Українські прапори
4 вересня 2014 року, Маріуполь, мітинг проти агресії Росії. УНІАН

На питання про те, чи через 30 років після розвалу Радянського Союзу фраза «Україна — не Росія» відповідає дійсності, британець Джон Лоу каже: «Так, безумовно».

«Україні вдалося показати, що вона має відмінну політичну культуру від Росії. У неї сильне громадянське суспільство й вона розвиває власний вид демократії», — пояснює експерт.

«Шкода, що ці процеси так і не вкорінилися у Росії», — додає він.

Олексій Гарань також звертає увагу на різне ставлення росіян та українців до своєї влади як такої.

«Якщо росіяни вірять у свою особливу роль у світі та у месію-сильного лідера, то в Україні культура більш анархічна, індивідуалістична, більше недовіри до держави. Українці більше схильні критикувати будь-яку владу», — каже політолог.

Як приклад, можна подивитися, як росіяни та українці ставляться до так званої «сильної руки» на чолі держави — аргументу, яким часто виправдовують диктатуру.

Сильна рука в Україні

В Україні на постійну «сильну руку» для народу розраховують чверть громадян (свіжі дані Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова).

А 37% українців не хочуть «твердої руки» за жодних обставин.

Сильна рука в Росії

В Росії ж за те, що «нашому народу постійно потрібна сильна рука», висловилися фактично половина опитаних (опитування «Левада-центру» за січень 2020 року).

Майже вдвічі більше, ніж в Україні.

Проти концентрації влади в руках однієї людини — 22% росіян.

«Хоча схожість росіян та українців залишається, вона історично вкорінена за роки вимушеного спільного проживання спочатку в Російській імперії, а потім у Радянському Союзі», — визнає Олексій Гарань.

Зрештою, не так давно 41% українців погодилися з тезою Путіна про те, що «росіяни та українці — один народ, який належить до одного історичного і духовного простору» (щоправда, після переформулювання питання цей показник впав до 12,5%).

Але за 30 років різниця між людьми в Україні та Росії, за словами Олексія Гараня, відчувається уже в багатьох сферах: від різного бачення історії Другої світової до відмінних геополітичних уподобань.

Чи це назавжди?

Російський та український прапор
Політологи не поспішають стверджувати, що Україна та Росія розійшлися назавжди. УНІАН

Політологи не поспішають стверджувати, що Україна та Росія розійшлися назавжди.

«Цей процес не є незворотним. Особливо, якщо Росія вирішить, що її загравання з Китаєм небезпечне для неї самої і їй потрібно відновити відносини з Європою», — припускає Джон Лоу

«Хоча це не трапиться за сучасного керівництва», — сумнівається британець.

З ним погоджується Олексій Гарань: «В глобальній історії немає нічого незворотного».

«Але є історичні вектори. І в Україні вони достатньо чіткі, хоча й можуть йти зигзагами, а рух може зайняти багато часу», — додає Олексій Гарань.

Та нагадує, що, наприклад, Нідерландська революція, відома також як Війна за незалежність Нідерландів, у XVI-XVII століттях тривала 80 років.

Олексій Гарань резюмує: «Можливо, все, що у нас відбувається — 1991, 2004, 2014, наступ реакції у вигляді Януковича — це етапи великої української трансформаційної революції. Але вектор все одно заданий».

В’ячеслав Шрамович

попередня статтяТуреччина евакуювала з Афганістану 357 осіб
наступна статтяАфганская катастрофа скажется на Украине не обязательно плохо, но хорошо – тоже не обязательно