У своїй статі шановне видання Defense Express  критично оцінює роботу керівника концерну «Укроборонпром» Айвараса Абромавічуса. Хочемо зауважити, що така критика зачіпає роботу багатьох підприємств. В свою чергу слід наголосити, що будь яка критика, перш за все повинна мати підстави і посилання на першоджерела, а не бездоказові, голослівні твердження.

Наприклад, цитата зі вищевказаної статті «Ще один новий і поганий тренд — небажання концерну взагалі долучатись до виконання ДОЗ. Про це свідчить зрив проєктів з реалізації ключової для армії Програми боєприпасної галузі. І що цікаво – концерн не докладає зусиль для того, аби підпорядковані підприємства вчасно і відповідально скористались фінансовими коштами на оновлення виробництва державних оборонних підприємств по ДОЗу. Гроші бюджетні на це є – а контрактів немає. Відтак, не буде й оновлення.» На перший погляд суцільна зрада. Але чи все так насправді.

Почнемо з першоджерел, так правові засади планування і формування ДОЗ регулює Закон «Про державне оборонне замовлення». В якому зазначено, що замовники ДОЗ визначаються КМУ – це центральні органи виконавчої влади, інші державні органи – головні розпорядники бюджетних коштів, військові формування, утворені відповідно до законів України.

Так відповідно до статуту Укроборонпром не є органом виконавчої влади, а державним господарським об’єднанням, тобто може тільки приймати участь у виконанні ДОЗ, що і зазначено в його статуті.

Щодо сумнозвісної Програми боєприпасної галузі, то у 2017 р. була розроблена та ухвалена Державна цільова програма розвитку боєприпасної галузі та спец хімії, яка була розрахована на період до 2021 рр. де її державним замовником є МЕРТ. ДАХК Артем, яка є учасником Укроборонпром, взяла на себе зобов’язання зі створення вітчизняного виробництва корпусів артилерійських снарядів.

Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання державних цільових програм реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, та цієї програми зокрема визначені в постанові КМУ, а відповідні функції державного замовника покладені на Український центр “Безпека” наказом 1011-17 від 12.07.17 тодішнього Міністра економрозвитку Степана Кубіва. Тобто центр «Безпека» забезпечує підготовку нових виробництв озброєння та військової техніки (ОВТ), зокрема, на державних підприємствах оборонно-промислового комплексу (ОПК) та підпорядковується тому ж МЕРТу.

Подальші митарства і перипетії щодо виконання цієї програми шановне видання Defense Express публікувало у своїй статті, тільки чомусь, не вважав за потрібне нагадати про це в вищензазначеннему матеріалі. А там багато чого цікавого, навіть кримінальна справа щодо попереднього директора центру «Безпека», про постачальника обладнання Grey Fox Logistics для ДАХК Артем, якого потрібно було погоджувати з центром Безпека, і ще багато іншого. Але це все, мабуть, незначні подробиці для Defense Express.

Своєю чергою з посиланням на офіційний сайт Укроборонпром інформуємо, що в рамках ДОЗ Державна компанія “Укрспецекспорт”, що входить до складу ДК “Укроборонпром”, завершила виконання контрактів в рамках державного оборонного замовлення та поставила продукцію військового призначення для одного з правоохоронних органів і Збройних сил України, повідомляє директор УСЕ Вадим Ноздря.

Крім того, триває успішне виконання замовлення з постачання товарів військового призначення для однієї зі спецслужб України.

“Нещодавно, в рамках виконання державного оборонного замовлення, “Укрспецекспорт” доставив з однієї з країн-членів НАТО важливі вироби військового призначення, які отримав один з правоохоронних органів України. Також ми поставили для нашого війська високоточні керовані боєприпаси з Європи й продовжуємо постачання продукції в одну зі спецслужб України. Відтак, контракти в рамках ДОЗ виконуються вчасно і у повному обсязі, хоча економічні умови для цього наразі не найкращі”, – розповів Вадим Ноздря.

Замість висновку цитата :  «Журналіст повинен бути чесним перед собою і своєю аудиторією. Вигадки, підлаштування фактів під завчасно визначені висновки є брутальним порушенням журналістської етики і журналістських стандартів. Працівник медіа мусить керуватися принципами правдивості та неупередженості. Журналістське розслідування має бути саме розслідуванням, а не замовною компрометацією когось. Інтереси аудиторії, її право знати правду мають превалювати над інтересами власника.»